Уже декілька годин, як сонце зайшло за горизонт і небо вкрилося зірковою завісою. На вулиці панувала мертва тиша.

Жителі невеличкого містечка вже давно міцно спали, спостерігаючи солодкі сни. Теж узяв із них приклад і зручно вмостився на ліжко. Проте зі мною було щось не так. Охопило дивне відчуття: налаштувався на сон, але щось мучило, не даючи змоги поринути у світ безтурботності та спокою.

На декілька хвилин оповив страх. А раптом зі мною щось трапилося? Раптом захворів? Від усього цього кинуло в жар і такий чудовий вечір перетворився у фільм жахів.

Усе ж таки зміг впоратися зі своїми емоціями і розібратися із ситуацією, що склалася. Напевно, кожна людина мала такий розлад. Зрозумівши, що цієї ночі сну мені не бачити – одягнувся і вирушив на прогулянку нічним містом (що виявилося правильним рішенням).

Ех, яка ж краса! Звична картина міста постала в зовсім іншому образі. Будинки виглядали величаво, а непримітна річечка заворожувала своїми звивинами. Слабкий вітерець похитував гілля могутніх дерев. Усе навколо здавалося таким дружнім і приємним, що навіть не хотів повертатися додому.

Ця ніч надовго закарбується в моїй пам’яті. Я зрозумів одну просту річ: якщо все погано і здається, що виходу нема – ти помиляєшся. Озирнися і побач: світ – прекрасний! Абстрагуйся, побудь наодинці із природою. Намагайся в усьому знаходити частину хорошого, і тоді все буде відмінно!

Вадим ПАЛАМАРЧУК