Цікаве спостереження: в історії, особливо найдавнішій, чоловіки не часто змінювали світ, перевертали з ніг на голову. Вони зазвичай доповнювали його чимось новим, цікавим, корисним. Якщо ж трапляється ім’я жінки, то, як правило, з ним пов’язані події, що внесли серйозні зміни, зламати систему. Причому наслідки були як позитивними, так і негативними.

Життя жінки наповнено заздрощами, інтригами, підступами. Кожна видатна представниця прекрасної частини людства в історії – майже завжди біла ворона серед сучасників. Інші заздрять їй, бо не можуть дорівнятися через природну слабкість, яку остання з великими зусиллями, але зуміла побороти. Чоловіки теж не схвалюють їхньої діяльності, бо не можуть конкурувати навіть із своєю природною силою.

Починаючи зі згадки про єгипетську царицю Нейтхотеп, яка стала першою жінкою, чиє ім’я увійшло в аннали історії, і не закінчуючи новообраним президентом Естонії Керсті Кальюлайд, жінки змінююють цей світ, ламаючи стереотипи. Жінка Вони намагаються вийти за межі запропонованого німецьким імператором Вільгельмом ІІ способу життя: «Kinder, Küche, Kirche» (дитина, кухня, церква).

У наш час цей вислів слід розуміти ширше, бо сучасні жінки мають набагато більше обов’язків. Kinder (дитина) варто розцінювати як родину, постійну прив’язаність до неї і фанатичну відданість. Küche (кухню) –як усталені жіночі обов’язки: повинна вміти робити все. Якщо дівчина займається танцями, то це цілком нормальне заняття. Якщо ж, скажімо, сідає за кермо мотоцикла – це вже нетипово для суспільства і часом оцінено сторонніми навіть аморально. Kirche (церкву) – як виховання і мислення кожної жінки: має керуватися тільки тим, що їй нав’язано і не допускати думок про щось інакше. Якщо школярка займається музикою – це добре. Якщо ж починає цікавитися політикою, активно перечитує сучасні якісні видання про політичну ситуацію в світі, веде власний блог, де висловлює думки щодо тої чи іншої ситуації, то її від цього заняття терміново треба віднадити. Навіщо ці брудні справи?

 Якщо жінка може відкинути все, дозволити собі чинити і думати по-іншому, вона вже є втіленням мужності. Звісно, тоді вона сильніша за чоловіків, бо їм не доводиться ще з дитинства скидати з себе пута «дитини, кухні і церкви».

В українській історії є чимало жінок, які стали втіленням мужності для сучасників. Видатним прикладом є княгиня Ольга. Завдяки незламності і силі духу, з малолітнім сином Святославом, вона зуміла не лише зберегти державу, а й зміцнити її. Саме за її правління русичі вперше здійснили візит до Константинополя не з метою завоювання, а з дипломатичною місією. У 959 році було відправлено послів до німецького імператора Оттона І.

Княгиня Ольга зміцнила свою державу за час правління, та історія України згадує й тих, які зруйнували могутність імперії. Найвідомішою серед таких є українка Анастасія Лісовська, яка стала однією з наймогутніших султанш Османської імперії, – Роксолана. Таке ім’я їй дали в Європі, в честь краю, з якого була родом (популярна за часів Речі Посполитій назва території України – Роксоланія). У межах імперії її знали як Хасекі-султан Хюррем – улюблена дружина султана. Ім’я з перської означало «Усміхнена, радісна». Дружина наймогутнішого правителя Блискучої Порти Сулеймана І Пишного, якого звали Кануні – законодавець. Саме вона «привела» до османського престолу свого сина Селіма ІІ, що увійшов в історію під прізвиськом Селім Софт – п’яниця. За часів його правління розпочався занепад імперії.

Діяльність Роксолани стала початком періоду, який турецькі історики називають «Султанат Жінок». Що цікаво, це розпочала і закінчила українка. Турхан Хатідже Султан, справжнє ім’я якої Надія, за свідченням істориків, була родом зі Східної України. Матір султана Мехмеда IV,  при чому довгий час була регентшою після смерті султана Ібрагіма І.  До повноліття сина правила імперією самотужки. Стала останньою правителькою періоду «Султанат Жінок».

Фактів, які підтверджують мужність жінок-правителів, можна навести безліч. Їх поважали і боялися більше за чоловіка, бо душу такої жінки розгадати було майже неможливо. Відтак, і знайти її слабкості, за допомогою яких можна було б маніпулювати, було справою досить складною. Якщо жінка всерйоз бралася за якусь справу, проявляючи неабияку кмітливість, обов’язково знаходились люди, які вставляли їй палиці в колеса. Про це говорила покійна Маргарет Тетчер, прем’єр-міністр Великої Британії, «залізна леді»: «Якщо жінка проявляє характер, то про неї кажуть: «шкідлива баба». Якщо характер проявляє чоловік, то про нього кажуть: «хороший хлопець». Але навіть за таких умов вони доводять справу до кінця, навіть там, де чоловік зупиняється. Вже із впертості та принципу!

Вважаю, що нині, як сильний керівник, Україні все-таки потрібна жінка. Безперечно, в нашій політиці присутність жінок не є дефіцитним явищем, їх в більш ніж достатньо. Але всі вони, ніде правди діти, потрапляють туди за сприяння впливових покровителів і діють, ясна річ, задля їхніх інтересів.

Потрібна ж така, що дійде до найвищих ешелонів влади самотужки, лише привівши з собою міцних соратників. Така, яка одним лише порухом брови змусить тремтіти високопоставлених чиновників, олігархічної та кримінальної еліти, бюрократів та інших негідників. Коли гримне кулаком по столі, то розбіжаться і будуть сидіти тихо, займаючись виключно державними справами на благо народу, замість того, щоб розводити корупцію, кумівство, доводити до занепаду економіку, сільське господарство та соціальну сферу. Жінка, яку будуть боятися і поважати навіть найзаклятіші вороги. Можливо, вона вже народилася, проживає десь тут, серед нас. І скоро прийде її час…

Діана КОЛЕСНИК