Протягом останніх років у нашій країні почали звертати особливу увагу на патріотичне виховання. Хтось вважає, що потрібно повсякчас усім демонструвати любов до Батьківщини, зокрема за допомогою зачісок «оселедців», жовто-блакитних стрічок чи татуювань із гербом. Інші мовчки спостерігає за тим, що відбувається.

Дехто шанує рідний край своєрідними вчинками, а хтось стверджує, що не розуміє, за що любити її – Україну.

Від чого залежить почуття патріотизму? Чи можна його виховати? Можливо, це винятково вроджена риса характеру людини? Про це ми поцікавилися в студентів педуніверситету.

Наталія Пастух (2 курс, ННІПППФІК):

«Патріотизм можна виховати. З дитинства батьки наділяють нас певними рисами, переживаннями за свою країну, прагненням удосконалити її. Та це проявляється в кожного по-різному. Хтось переживає за країну і хоче, щоб вона процвітала. До того ж, показує це людям, які оточують. Інші не демонструють своїх почуттів, але не можна називати їх не патріоти».

Олександр Сінченко, (2 курс, ФДПОМ):

«Патріотизм виховати можливо, якщо робити це правильно та ненав’язливо. У когось він проявляється сильніше, в іншого – слабше. Це залежить від умов. Хтось може любити свою країну і не любити владу держави, інші люблять Батьківщину, не зважаючи ні на що. Люди за своїми переконаннями виховують дітей до тих пір, поки у них не з’явиться власна точка зору. Згодом вони все ж оберуть власний шлях».

Олександр Яковчук, (2 курс, ФФЖ ім. М. Стельмаха):

«Безперечно, патріотизм можна виховати, однак не всі на це здатні. Наприклад, можна легко впливати на дитину, бо дорослі мають авторитет і менші повинні прислухатися до їхніх порад. Сформовану особистість важче виховати. Для цього потрібні переконливі аргументи».

Віталій Гриб (доцент кафедри філософії, соціально-політичних дисциплін та етнології, ФІЕП):

«Вважаю, що можна виховати патріотизм. Кожна людина все життя виховується: спочатку батьками, потім школою та врешті-решт життям. Кожен із нас є патріотом держави, але всі уявляють свій суспільний ідеал, тому думки та поняття відрізняються. Багато хто думає, що патріот – це націоналіст, але це зовсім не так. Той, хто не поділяє цих поглядів теж може бути патріотом, але зі своїми думками та власним світоглядом».

Ольга Кулікова (працівник університетського кафетерію):
«Не впевнена, що патріотизм можна виховати. Це, мабуть, закладено в серці людини. Він має бути в характері, на підсвідомому рівні. Вважаю, кожен самостійно повинен зрозуміти, що таке патріотизм, а потім вирішити: патріот він чи ні».

Ярослав Шлапаков (4 курс, ПГФ):

«Патріотизм можна виховати, але не нав’язати. Україна має чудову природу, багату історію, цікаву культуру. Це ті речі, за які ми її любимо. Останнім часом багато людей не можуть назвати себе патріотами, бо наша країна, на жаль, має багато недоліків. Логічно, що виховати патріотизм можна шляхом вирішення проблем. Справа кожного – бути готовим їх позбутися. Постає ще одне питання: чи настільки ми себе поважаємо, щоб жити в хорошій країні?».

Оксана Верлан, (1 курс, ФФЖ ім. М. Стельмаха):

«Патріотизм сьогодні має широке значення: внутрішнє почуття любові, повага та відданість Батьківщині. Це не річ, яку можна побачити чи відчути. Він проявляється в тому, аби працювати на благо рідного краю. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя сенсом, робить нас людьми. Думаю, патріотизм можна виховати, але потрібно цікавитися історією, культурою, поважати традиції, підтримувати українське та не бути байдужим. Найголовніше – розпочати з себе і, можливо, удосконалившись, зможете вплинути на погляди інших. Людина має відчувати, що потрібна своїй країні, тоді вона захоче та зможе посприяти її процвітанню».

Підготувала Ольга ХЛІВНЮК