Інтернет-часопис
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| ОСТАННІ НОВИНИ |
02:04 «Для мене футбол – це повітря!» | |
Кажуть, що футбол – це не дівоча справа! А я з цим не погоджуюсь і намагатимуся довести вам протилежне. Я знайома з однією дівчиною, яка майже половину свого життя професійно займається цим енергійним видом спорту.  Юлія Андріященко - студентка 1 курсу спеціальності „Журналістика” нашого університету, чудова дівчина, справжня подруга для своїх друзів і просто цікава, весела та життєрадісна людина. Спілкування з нею для мене було великою радістю.– Чому ти вирішила займатися саме футболом? – У мене це сімейне. Надихнув батько, який був тренером районної чоловічої команди. Більше того, у нашому селі Сугаки є спортшкола, і ходити до неї для молодого покоління є звичайною і потрібною справою. Так само і я, ще у п’ятому класі почала відвідувати тренування з футболу. Адже цей вид спорту у нас є профілюючим. Спочатку було важко, але згодом звикла. Це заняття почало мені подобатись, і я зрозуміла, що без футболу не уявляю свого життя. Увійшла до складу команди „Сугатинка” і зараз є в ній правим півзахисником. – Тобі, певно, не один раз говорили, що дівчата мають займатися іншими справами? Наприклад, відвідувати танцювальні гуртки чи співати в ансамблях. – Так, безперечно. Ця тема завжди виникає при розмові з друзями та родичами. Стосовно гуртків, то я неодноразово брала участь у танцювальних конкурсах. А от співати – це не для мене. На моєму вусі колись добре потоптався не один ведмідь))))), – жартома каже моя весела співрозмовниця. – Як до твого „недівочого” захоплення поставилися рідні? – Батько й мати завжди були і є проти мого вибору, – лаконічно висловилась Юля. – А як же тоді ти їздила на змагання? – Із цим складніше. Коли батьків не було вдома, я втікала на сільський стадіон, аби хоч трішки поганяти м’яча. А на змагання, які тривають не один день, а бувало, тиждень, мене відпрошував тренер Степан Васильович Пустовіт. Але найбільше прикривала моя старша сестра Наталія, яка і зараз знаходиться поруч зі мною. – Яким ти уявляєш своє недалеке майбутнє, що далі плануєш робити? – Спорт поки що залишати не хочу, але як складеться подальша доля, покаже тільки час. – Чому ти обрала саме журналістику, а не фізичне виховання? – Бо я вважаю, що моя подальша професія і спорт – взаємопов’язані. По-перше, в майбутньому я хочу бути спортивним кореспондентом, а по-друге, будь-якого журналіста ноги годують... А зараз я ввійшла до Збірної області з футболу і буду захищати її на всеукраїнських змаганнях, які проходитимуть у Черкасах. Ольга УРСУЛЕНКО
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
|
