Вступаючи до ВНЗ, чимало студентів доволі часто опиняються перед новим етапом життя – пошуком своєї половинки. Помічниками у цьому наповненому життєвими баталіями шляху доволі часто стають одногрупники, котрі можуть бути не лише хорошими співрозмовниками, а й справжніми друзями.
Чи варто з цими людьми переходити на інший рівень спілкування? Чи взагалі потрібно мати з ними романтичні стосунки? Аби з’ясувати усі «за» та «проти» амурних історій в колективі, дізнаймося, що ж думають із цього приводу студенти ВДПУ.
Яка дівчина не мріє вийти заміж за принца? Подібне прагнення – далеко не надумана жіноча примха. Це результат впливу старих добрих казок. Знаменита історія про Попелюшку ще з раннього дитинства залишає свій значний відбиток на підсвідомості дівчат. Хоча нині знаходяться прихильники іншої філософської думки: «Любов приходить і йде, а діаманти і квартири залишаються».
Що ж думають із цього приводу студенти Вінницького педуніверситету?
Почуття дружби та кохання є життєво важливими для людини. Цікаво спостерігати, коли говорять: дружба – важливіша за кохання, або ж навпаки. Кохання та дружба, хоч і викликають прихильність та бажання близькості, − по суті, дуже різні поняття.
Любов триває довгі роки, друзі змінюються. Ми дорослішаємо й розуміємо, що не можемо жити без цих двох понять. Проте, віддати «пальму першості» одному з почуттів дуже важко.
Що важливіше – кохання чи дружба? Кореспонденти «Студентської території» запропонували студентам Вінницького педуніверситету поділитися досвідом у цій справі.
Одного разу кореспондент нашої газети зібрала всю волю в кулак і пішла
запитувати в студентів нашого міста: чи є нахабство складовою успіху? Що з
цього вийшло, читайте далі.
«Євромайдан зібрав 200 000
осіб», «У різних країнах світу пройшли акції на підтримку ЄС», «Євромайдан
вистояв ніч: штурм «Беркута» відбили» – такі заголовки рясніють у пресі й звучать
з екранів телевізорів. Передувала цим подіям неочікувана відмова президента держави
від можливої асоціації України з Євросоюзом.
Доцент
кафедри філософії, соціально-політичних дисциплін та етнології нашого
університету, політолог Олександр Конотопенко зазначає: