Колись-то давно, не за нашої пам’яті, – мабуть ще й батьків і дідів наших не було на світі, жили собі хлопці, які вчились письма. Та й так гарно їх того вчили, що тільки за те знання роботу вони завжди мали. І була в них немала копійчина в кишені, і дах над головою, хата й коло хати. Голови у тих парубків були світлі, деякі з них ще й так хвацько вміли писати, що народ диву давався, як то таке можна вигадати й у книгу записати. А хтось із них ішов сам вчити письма людей. І мали вони велику повагу і шану народу.

...
Читати далі... .

Двоє студентів уклали парі. Прийшли на зупинку таксі.

– Скажіть, водію, яка ціна до вул. Горького?

– Червонець.

...
Читати далі... .

Раз прийшов Іванко плачучи додому.

– Що ж то сталось сину, чи я допоможу?

...
Читати далі... .

Ще й як втече! Але в лісі теж можна знайти роботу. Щоправда, не за спеціальністю. Такі вже наші «джунглі» зі своїми законами. Математики, які все життя любили добувати корені, зараз десь корчують пні та висушують болота, а тим, кому подобалося віднімати – працюють колекторами. Сподіваємося, що у такій справі не потрібен досвід роботи.

Ми пофантазували над тим, як можна використати знання з фаху нашим студентам за відс ...
Читати далі... .

– Ой, Настька, вчора з таким парнєм познайомилась, – брюнетка з модельною зовнішністю і неприродно пухкими губками намагається перекричати стукіт коліс поїзда. – Ах! Ну він гарний такий… і профіль у нього ем, як це там?.. Грєчєский, да? Та який салат, Настька?! Я ж тобі про профіль кажу!.. Ага-ага. А очі такі голубі і прічьоска модна. Да, як в цього з «Сумєрєк». І ващє, він такий ухожений весь…

Бабуся, що сиділа навпроти довго дослухалась до тих п ...
Читати далі... .