Три. Два. Один. Вітаємо, ви перейшли на новий рівень. Надано доступ до наступної локації… Вдалої гри!

Якщо бути відвертою, я ніколи не забороняла фантазувати, тому завжди була переконана в тому, що наше життя – це гра. Своєрідний квест, де панують свої правила та закони. Квест, який триває від моменту народження до самої смерті.

Перший семестр в університеті можна порівняти з проходженням нової досі невідомої платформи в комп’ютерній забавці. Ти, ще молодий геймер, усвідомлюєш, що наділений запасами енергії та часу, проте майже не маєш досвіду та й взагалі до кінця не розумієш своє місце розташування. Спершу робиш маленькі кроки та заглядаєш по закуткам, боязко обмацуючи ґрунт… Хоча, це більше залежить від стилю гравця. Є й такі камікадзе, які несуться стрімголов, безсумнівно набиваючи гулі вже на першій перешкоді. Я обрала більш безпечний шлях. Чому? Вирішила оминути граблі та дослухатися до порад досвідчених гравців: «Спершу «прокачайся», деякий час попрацюй на репутацію, зароби досвід, коли тобі відкриються нові навички, можеш діяти активніше. Вони перетворяться на захисне поле: падай, помиляйся, завдана шкода буде значно меншою». І це справді працює!

Ледве не забула, що завдання ускладнюються на всіх етапах: не лише навчання, а й взаємозв’язки з іншими гравцями, особисте життя та власне стосунки із самим собою. Ось воно! Тут я й заробила перший великий «синець», який, до речі, досі не загоївся. На «екрані» раптово з’явилося нове діалогове вікно з невідкладними місіями.

Завдання №1: навчитися правильно використовувати часові ресурси. Без сумніву обов’язків додалося. Рівень навичок повільно, але впевнено поповз вгору. Відсоток вільного часу на диво швидко зменшився… Із цього приводу можу сказати лише те, що байдики бити стало значно складніше. Проте, як то кажуть, «наші не здаються», тому і на «поганяти собак» годинка-друга відводилася.

Завдання №2: приділяти достатню кількість уваги всім сферам життя. Навчання, любовний «фронт», стосунки з сім’єю, саморозвиток... Чимало, чи не так? До того ж, довелося звикати самостійно стежити за показником рівня здоров’я та енергії, аби аватар взагалі зміг продовжувати квест. Без сумніву, все вищеперераховане справді важливо й потребує чималого докладання зусиль, аби залишатися на високому рівні. Від цього залежить якість нашого життя. Отож, пріоритети виставили, із голови пішов пар, проте майже ніхто не постраждав, окрім сну: візити до Морфея довелося скоротити. Шкода, але функція «поставити на паузу» на цьому етапі відсутня.

За всіма законами жанру наприкінці кожного рівня гравцю доводиться зіштовхнутися із найбільшою перешкодою. Як це не дивно, але для студента-першокурсника – це СЕСІЯ! Довго ще пам’ятатиму ті моторошні вигуки, які чула, йдучи коридором під час екзаменів. У когось «все життя перед очима пролетіло», хтось невпинно благав маму народити його назад, а були й такі, хто мовчки сидів із книжкою на голові, адже вірив: надія помирає останньою. Саме тоді почала збирати плоди своєї праці, адже перша в житті сесія (особисто для мене) промайнула без сльозопролиття. Словом, не такий страшний вовк, як його малюють.

Зарано ще робити висновки: найцікавіше лише попереду! Ну, а поки я, відновивши сили, починаю освоєння нової платформи та продовжую відкривати нові горизонти. Отож, три, два, один… Вітаємо на новому рівні!

Олександра САВЕНЕЦЬ