|
Побачила його за вікном серед ялинкового гілля
та ніжно-каштанового кольору шишок. Сказала: «Привіт!», а він усміхнувся взаємністю. Такий чудовий
сь
...
Читати далі...
.
|
|
Нарешті весна. Її завжди чекаєш з особливим
нетерпінням. І справа не тільки в потеплінні.
Весна – це народження чогось незвичайного, приплив нових сил і величезна порція чудового
настрою. Навіть дорослі відчувають себе в цей час дітьми. Бо хто ж не радіє
приємному весняному капанню з бурульок, мокрому від вже «старого» снігу асфальту, а особливо – можливості зняти з
себе зимові куртки, одягнути щось легке, відчути подих теплого вітру, лагідний дотик
сонячного проміння.
...
Читати далі...
.
|
|
– Мамо, мамо, я, я хочу біля вікна! – хлопченя у смішному кашкетику із
зображенням невідомого мені новомодного супер-героя одним стрибком подолало три
трамвайні сходинки і з розгону плюхнулось на сидіння неподалік.
– О, споріднена душа, – всміхаюсь
подумки, – що ж то за таке магічне місце, яке наче магніт притягує до себе?..
Ех, я й у свої вісімнадцять наввипередки поспішаю зайняти саме його.
Мерехтять різнобарвні вивіски,
повільно
...
Читати далі...
.
|
|
Холодно. Кутаюсь у теплий шарф, іду. Намагаюсь зрозуміти, хто я… у цьому порожньому
і водночас переповненому місті? Що означаю для оточуючих? А тут ще й цей
снігопад. Біла стіна відгороджує і без того далекі постаті, заважає і спантеличує,
збиває з думок.
Зима не дуже вчасно вирішила
нагадати про себе. Намагаюсь зрозуміти філософію свого життя, а вона…
Йду далі. Люди, що
зустрічаються на шляху, такі різні: комусь зручніше йти, опустивш
...
Читати далі...
.
|
|
Ось іде весна ланами,
Перелогами, лісами.
Де не ступить — з-під землі
Лізуть паростки малі.
Як опустить вниз правицю —
Зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе —
Всюди листя молоде.
...
Читати далі...
.
|
|
|
