Мрії… У кожного вони свої: хтось мріє про великий будинок, хтось – про відпустку, хтось – про нову ляльку, а хтось - про велику родину…

Хто  в цьому світі найбільші мрійники..? Звичайно ж це діти. Вони не обтяжені сірою буденністю, побутовими клопотами, вони дивляться крізь рожеві окуляри, і це чудово… Коли, як не в дитинстві мріяти…Про будинок з солодощів, про живі іграшки…а дехто мріє про батьків…

Мрії діток з будинків-інтернатів та «домашніх» дуже відрізняються. Малята, які мають родину, приймають її як належне, ні це не означає, що вони не люблять своїх рідних, дуже люблять, та не уявляють свого життя без них. Вони знають, що коли розплющать очі, мама буде поряд, засинаючи, тато поцілує та вкриє ковдрою, а бабусі залюбки пощипають за щічки. Тому і мрії в них такі, що батьки легко їх здійснюють. Наприклад, з татом на прогулянці, побачивши у вітрині нову машинку або робота, син скаже: «Мрію про такого ж», а тато наступного ж дня залюбки принесе нову іграшку, щоб побачити безцінну усмішку на задоволеному обличчі малюка. Вони знають що їх люблять, що в тяжку хвилину їх підтримають, що завжди допоможуть на життєвому шляху… Вони відчувають опіку та любов навколо.

Мрії дітей з будинків-інтернатів, відрізняються хоча б тим, що мрія таких малюків одна – це сім’я… Кожного дня просинаючись, малюк бачить не люблячу посмішку матері, а приміщення в якому поряд з ним спить ще безліч діток… Усе спільне: іграшки, кімнати, няні… А іноді так хочеться обійняти рідну людину, пригорнутися, поцілувати…Спитавши будь-яку дитину з такого закладу, можна почути: «Мрію, щоб мама заплітала косички зранку», «мрію, щоб тато навчив кататися на велосипеді», «мрію, про батьків, щоб мене любили»… Працівники інтернатів, звісно, виховують та допомагають малятам, як можуть. Можна сказати, що вони теж вже стали великою родиною. Такі дітки з малечку відчули смак життя, і хоч як доглядальниці не вчать їх мріяти про щось кумедне, по-дитячому наївне, малеча вже з дитинства мріє, як побудувати великий будинок, створити велику щасливу сім’ю…

Мрії «домашніх» діток миттєві, сьогодні побачив, завтра здійснилось… А мрії дітей з будинків-інтернатів більш глибокі, довгочасні, вони мріють про родину, і якщо не знайдуться люди, які стануть їхніми батьками, вони виростуть і створять свою… Усю любов такі малюки будуть віддавати сім’ї…Адже вони розуміють їй ціну…

Так, мрії - це чудово… Навіть, якщо вони не здійснюються, дають нам стимул до життя… Стимул досягти чогось більшого… Навіть в найпохмуріший день одягніть рожеві окуляри і життя стане кращим…

Марина СТАСЮК