Неважливо, який статус мають дві людини: якщо доля планує поєднати їх, то обов’язково це зробить. Кожного разу дивуюся, дивлячись на, здавалося, такі «непоєднувані» союзи, – заможних і середньостатистичних, молодих і людей солідного віку, гуманітаріїв та математиків. Здивувалася, дізнавшись від давньої подруги, що та мала трьохрічний роман із викладачем ВНЗ, де здобувала освіту. Про це одкровення можна сказати фразу на кшталт: «До такого життя мене не готувало».

Зізнаюся, що ніколи не могла б подумати: усім відомий сюжет романтичних кінострічок можна зустріти в реальному житті. Здавалося, і викладачі, і студентки знаю ...
Читати далі... .

Кожен із нас хоче бути коханим. Хтось із легкістю знаходить другу половинку, інший у пошуках своєї долі проводить значну частину життя. Досить часто близькі взаємини виникають між колегами по роботі. Так зароджуються службові романи. Будуючи стосунки, виникають запитання: «Як довго вони триватимуть?», «Чим усе закінчиться?».

Деякі роботодавці категорично забороняють амурні справи між співробітниками. Бажають мати в колективі фахівців, для яких особисте життя існує в позаробочий час. Якщо ж керівництво не перешкоджає подібним явищам, це не означає, що їх потрібно афішувати.

...
Читати далі... .

Вона прокинулася вранці, коли доспіле, бурштинового відтінку яблуко впало на підвіконня. Услід за ним зірвався осінній лист, котрий, зачепивши павутину бабиного літа, повальсував додолу. Сонце вже піднялося над кронами дерев і проникло променями до затишної кімнати.

Настав час вранішньої кави. Легка шовкова нічна сорочка дівчини заледве торкалася її колін. Піднявшись навшпиньки, Вона відкрила шафку й дістала звідти ароматну каву. П’янкий гіркуватий аромат заполонив кухню. Почулося муркотіння кота, котрий терся об ногу дівчини, випрошуючи належний йому сніданок.

Вона зручно вмостилася біля монітора комп’ютера із ча ...
Читати далі... .

У дитинстві думала, що зорі – це люди. Вірила, коли падає зірка, то падає якась людина, а те зоряне сяйво – наше швидкоплинне життя. І, коли воно оминає тебе, падаючі зорі нагадають: варто поквапитися.

Одного не розуміла: чому можна загадувати бажання. Це ж виходить, що хтось гине, а хтось завдяки цьому може помріяти...

Зорепад, звісно, видовище прекрасне, але невже я більше ніколи не побачу зірок? Отих, що зірвалися, що не зуміли втриматися за небо... Часто після рясного зорепаду рахую скільки їх ще залишилося (немов го ...
Читати далі... .

Блискучий пухнастий сніг, що вкрив сіре місто, аромат мандаринок та хвої, новорічні прикраси – це той час, коли кожен із нас чекає на своє диво. Нехай воно буде маленьким і навіть незначним, але принесе трішечки радості.

Побачити, відчути його в будень може кожен вінничанин, достатньо зайти у трамвай. У ньому так багато дива, серед якого витає й кохання. Юнаки щиро задивляються на дівчат, а вони залишають номери своїх телефонів на трамвайних квитках – так зароджуються світлі почуття.

Приємно спостерігати за б ...
Читати далі... .