В Україні кожен громадянин має право на вільне віросповідання, тобто кожен може обрати власну релігію, яка йому до душі. Але зазвичай ще змалечку наші батьки прищепляють нам віру в Ісуса Христа – Більшість наших співвітчизників надають перевагу православному християнству.

 Ще з давніх-давен на території України майже кожна родина була віруючою. Про це свідчать безліч творів, написаних українськими авторами, розповіді наших бабусь, дідусів. Існувало безліч традицій та обрядів, яких постійно дотримувались: і недільні відвідини церкви, і обов'язкове хрещення новонароджених, вінчання, дотримання посту та ін. Це були загальноприйняті правила. Але чому ж зараз така любов до Бога вважається чимось «ненормальним»? Чому з'явилася мода на атеїзм? Чому сталося так, що церква втратила свою «силу» серед молодого покоління?

Шкода, але в сучасному суспільстві змінилися цінності, пріоритети, авторитети. Ера капіталізму – це час боротьби за владу та за гроші. До речі це стосується усіх сфер життя, зокрема, й релігії. Добропорядних людей, у яких на першому місці стоять моральні, високодуховні цілі у житті залишилось дуже мало. На перше місце вийшли гроші, адже без них у нашому світі – нікуди.

Внутрішні світ людей настільки спотворився, що вони почали заробляти на почуттях і віруваннях інших. У церкву несуть «пожертвування», яке, ніби має витрачатися на розбудову храму, чи для дітей-сиріт тощо. Ніхто, звичайно, не може сказати точно, це все йде за призначенням чи ні. Але якщо дивитися на це під скептичним поглядом, то можна помітити, що «вимагання» цих коштів відбувається постійно. Також раніше до храму несли їжу, то зараз від нас вимагають в основному тільки «коштовні папірці та монетки».

Перегорнувши сторінки історії, детально вивчивши шлях становлення усіх церков, то можна помітити, що завжди релігійні діячі боролися за владу. Особливо в добу Середньовіччя. Зараз це теж присутнє, але дещо в іншій формі.

Зверніть увагу на те, як живуть наші «святі отці», люди, що мають присвятити все своє життя служінню Богу, наставляти нас на «шлях істнний» за законами Божими. Великі дорогі «мерседеси», справжні швейцарські годинники, золоті прикраси... Де б то священнику взяти такі гроші на всі ці витребеньки? Невже церква виділяє гроші на забаганки її служителів?

Чому ми повинні платити за відспівування покійника, за вінчання, за хрестини кимось визначену суму грошей? Чому за те, аби стати ближчим до Бога ми повинні сплачувати матеріальні кошти, які диктує нам церква? Адже в Біблії йдеться про те, що людина може віддавати часточку із власних статків, жертвувати це від щирого і чистого серця!

Ще однією вадою церковного устрою є сприяння так званим «знедоленим» жебракам. Усі не раз бачили, як біля входу у храм стоїть невелика купка прохачів, які з жалюгідним виглядом просять допомоги від парафіян. Ну буває так, що людині дійсно потрібна підтримка. Тоді й не гріх підтримати. Однак частіше на колінах висиджують милостиню псевдожебраки – алкоголіки, які збирають кошти на оковиту. А коли ти проходиш повз, не звертаючи уваги на них, можна почути досить неприємні вигуки про те, м'яко кажучи, яка ти нехороша людина , бо не дотримуєшся заповіді «Полюби ближнього, як самого себе». У такі моменти вже перестаєш вірити в щось божественне, бачачи цих жалюгідних осіб, які могли так морально впасти.

Цікаво, що таке жахливе становище присутнє в православній сфері. Якщо подивитися на католиків, то чомусь у них зовсім інша картина. Відчувається, що в основному усе й справді тримається на вірі, немає цих «поборів» і жебраків. Чому це так? Чому Ватикан може контролювати благочестя католицьких віруючих, а православні патріархати (Московський, Київський) – ні? Невже причиною є те, що наша країна досить довгий час перебувала в умовах тоталітарного режиму і громадян «годували» фантастичними мріями про комунізм і братерство?

Візьмемо інший бік релігії – секти. Їхні представники взагалі виходять за рамки усього людяного та морального. Вони зомбують і насаджують людям віру в такі нісенітниці, що й на тверезу голову видаються неймовірними. Звичайно, в країні ведеться боротьба з такими організаціями, але вони ж все одно існують! Мало того, що вони обкрадають народ, так після «перебування» у цьому жахові, людині потрібна довга психологічна реабілітація. Це все просто поза межами нормального!

В останні роки досить модними стали послуги різноманітних ворожок, екстрасенсів, цілителів, відьом, чаклунів. У своїх ритуалах більшість із них використовують ікони, молитви, що взагалі суперечать християнським канонам. А які гроші крутяться у цій сфері! Шахраїв розвелося стільки, що в цьому колі існує величезна конкуренція, свій бізнес і іноді він навіть сімейний. Прикро, що люди ведуться на це все і ладні віддати останні гроші заради того, аби почути «правду» про свою майбутню долю.

Ще багато аргументів можна наводити в обговоренні теми віри та грошей. Та й думки з цього приводу в кожного можуть бути суб’єктивними. Як висновок, хотілося б тільки зауважити, що в Бога потрібно вірити серцем і душею, прагнути до просвітлення з власної волі, а не під тиском і владою інших.

Олександра Закордонець