Гуртожиток – це місце, де минають студентські роки, з’являються нові друзі, знаходять перше кохання. Тут потрібно ділитися кімнатою та їжею, рятувати одне одного конспектами, мінятися одягом задля вдалої вечірки чи побачення подруги. Постійно зайняті плити на кухні, а музика сусідів лунає гучніше, ніж власні думки. Завжди весело, тому не залишається часу на нудьгування.

Хтось задоволений тим, що мешкає у гуртожитку, а інші скаржаться, щоранку прокидаються ледь не зі сльозами на очах та думкою: «Хочу додому». Скажу із власного, невеликого досвіду, що життя в гуртожитку – це круто. Насамперед як чималий досвід, перший крок у самостійне життя, тому що повністю відповідаєш за свої вчинки. Звісно, спочатку важко. Знайомство із сусідами, постійна метушня на коридорах, проблеми з водою, та ще й їсти тепер потрібно готувати самому, прати речі. А як вчити пари, коли твоїм друзям по кімнаті зовсім не до навчання?

Хоча, до всього можна звикнути,  щось змінити і поглянути з іншого боку, бо гуртожиток – це справжній «парк розваг». Тут живуть різні люди: від тих, які вміють грати на гітарі, співати, танцювати до тих, хто полюбляє азартні ігри. Ще веселіше буде, коли всі опиняться в одній кімнаті. Тоді декілька годин веселощів і приємного відпочинку гарантовано.

Із кожним днем все більше звикаєш до нового життя. Ліжко здається зручнішим, а дитячі голоси, що лунають за вікном із дитячого садочка перестають дратувати. Ти радо вітаєшся зі знайомими на поверсі, бажаєш хорошого дня вахтеру, радісно біжиш після пар у кімнату і усвідомлюєш, що вдома. Саме тоді зрозумієш,  що гуртожиток – це нагорода, тому що студентські роки бувають лише раз у житті.

Ольга КРУПКО