П`ятниця ,29.3.2024
Banner

Інтернет-часопис

ОСТАННІ НОВИНИ
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Головна » Статті » Потаємне

У категорії матеріалів: 4
Показано матеріалів: 1-4

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам

Сірі люди поспішають сумними вуличками. Швидко, автоматично усміхаючись назустріч один одному, проходять повз сірі будинки. Люди схожі на мурах. Дивні такі мурахи, які мріють, думають, люблять, ненавидять, але ховають свої почуття, щоб здаватись сильнішими перед такими ж мурахами. І я мураха…

Раптом розноситься удар, ще один і ще. Потім одна крапля опускається на розжарений асфальт, а за нею інші. Гроза! Я так чекала її, тепер я вільна, я можу заплакати.... Читати далі »
Потаємне | Просмотров: 411 | Потаємне | Добавил: Admin | Дата: 11.04.2011 | Комментарии (0)

За древніми віруваннями, Всесвіт складається із чотирьох стихій. Цікаво, одна з них часто згадується поруч із щастям. Яка? Фрази: «Море радості», «Сльози щастя» наштовхують на якісь висновки? Отож.

     Якщо порівняти характер радості з водою, то це має бути гірський потік – чистий, стрімкий, бурхливий, нестримний, з мільйонами сонячних зайчиків-посмішок… Відчуття суму, болю теж подібні до води – тихої і повноводної, м’якої та сильної, холодної і всепроникаючої.
... Читати далі »
Потаємне | Просмотров: 542 | А ви і не знали | Добавил: Admin | Дата: 17.12.2009 | Комментарии (0)

Я – твій ангел. Не віриш?! То закрий очі, розслабся, і за мить відчуєш легкий вітерець на своїй щоці. Як тобі, приємне відчуття? Хочеш більшого? Не можна…

     Ти хіба колись чув, що ангели можуть бути з людьми, кохати одне одного до нестями? Ні? І я не чула. Але я тебе кохаю. Що це, зі мною?! Мої крила зникають, їх не стає. Ні! Я заплющила очі. Відкрила… Хух… Вони є знову. Добре… Але що то було? Мене карають. Так, мене карають за кохання.
... Читати далі »
Потаємне | Просмотров: 538 | Потаємне | Добавил: Admin | Дата: 17.12.2009 | Комментарии (0)

Пам’ятаєш, ти обіцяв завжди бути поруч, ніколи не ображати і не дозволяти мені сумувати? Не пам’ятаєш? Проте я добре пригадую кожне твоє слово, кожну обіцянку…

     Я знала – ти не зможеш дотриматися їх, та все одно вірила. Чому? Тому що хотіла вірити! Хотіла, щоб поруч був той, хто справді кохає, цінує та оберігає. Тому що втомилася бути самотньою, хотіла знову повірити в казку. Адже всі ми мріємо про Щастя. Бажаємо бути потрібними та коханими. І я не виняток…

     Аж раптом з’явився ти – щирий, добрий, світлий. Я довірила тобі своє серце. Була дійсно щасливою. Такою щасливою, що навіть не вірилося. Завжди дивувалася людському умінню боятися щастя.
... Читати далі »
Потаємне | Просмотров: 530 | Образок | Добавил: Admin | Дата: 17.12.2009 | Комментарии (0)



Головне Меню





Рубрикація
Нотатки на полях
Вірші з шухляди
Презентація
Поетичний шинок
Книга номера
Кіоск муз
Наразі
Потаємне
Контркультура
Провокація
Півліра
Різне
Образок

Друзі сайту













Пошук



Погода у Вінниці



Опитування

ВАШЕ УЛЮБЛЕНЕ МІСЦЕ ДЛЯ ПРОГУЛЯНОК У ВІННИЦІ:

Всего ответов: 21


Архів матеріалів





Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0