Не кожному відомо, що у стінах педагогічного університету навчаються іноземні студенти. Нині їх шестеро. Усі вони – представниці прекрасної статі. Освіту здобувають за державним замовленням в інституті іноземних мов та інституту педагогіки, психології та мистецтв.

Аби дізнатися про життя-буття іноземців на наших просторах вирішую взяти інтерв’ю у двох п’ятикурсниць ІППМ: Наталії Щур та Ірини Бринзі, які родом із Придністровської Молдовської Республіки.

Усміхнені красуні відкрили «секретну» інформацію про своє університетсько-гуртожитське життя.

– Звідки ви родом?

– Ми з міста Рибниця, ПМР. Кумедна деталь: коли тільки вступили до «вишу», нас часто запитували: «А Придністровська Молдавська Республіка – це де? У Вінницькій області?».

– Часто вдається їздити додому?

– Приблизно раз на місяць буваємо вдома. Дорога займає близько чотирьох з половиною годин. А ще необхідно перейти через кордон.

– Як щодо гуртожитських умов?

– Такі ж, як у всіх. Жодних привілеїв не маємо, але ми задоволені.

– Ви уже на п’ятому курсі. Як щодо планів на майбутнє? Можливо, залишитеся у Вінниці?

– Ще ніяких планів не будували. Життя покаже, як складеться далі. Хоча місто нам подобається.

– Як ставляться до вас наші студенти?

– Особливої різниці у ставленні до себе не відчуваємо, всі люб’язні та привітні.

– Підморгуючи, питаю, чи є якісь «поблажки» з боку викладачів.

– Ні, жодних поблажок, звісно, немає. Та й не потрібно, – сміються дівчата.

– Розкажіть про юридичний аспект.

– Усі тонкощі подання документів нам пояснили ще вдома. Звісно, є трохи більше паперової мороки, наприклад із щорічною реєстрацією, однак із усім справляємося.

– Як же сталося, що вступили саме до нашого університету?

– Як у більшості студентів все вийшло трохи неочікувано. Обидві маємо українське коріння – тому про свій вибір у жодному разі не шкодуємо.

– Можливо, чогось не вистачає?

– Відверто кажучи, не вистачає спілкування російською мовою. Та українська дається легко, без жодних проблем. Звісно, іноді сумуємо за домом.

Ось такі вони – будні студентів, рідним домом яких є інша країна. Такі ж, як в усіх – веселі, нестримні, щасливі й приправлені світлом знань університетські роки.

Аліна РУДЧЕНКО