На тину сидить ворона, В неї хвіст із силікону, Манікюр, спідниця міні, Пірсинг в носі і в коліні, Пір’я все пофарбувала, Думає, красуня стала. Хоче, щоб в телеефірі Побачили її звірі. Щоб в концертах виступати, Популярність завжди мати. Та забула та ворона, Що сиділа завжди вдома, Що до школи не ходила І читать-писать не вміла, Букви «р» не вимовляла, Етикету форм не знала. А коли почне співати – Хочеться усім тікати. І на фоні птахів всіх Викликала тільки сміх.
Що порадити вороні, Що їй тут сказати? – Хоч красуня, та усе ж Розум не придбати!
|
