ГУМОРЕСКА-ВИГАДКА,
     але щось у ній є

Раз зустрівся з депутатом мій сусід Микола,
Привітався гарно, матом, щиро, як ніколи.
Депутатові від того аж мову відняло.
Розгубився бідолаха та й почав невдало
Виголошувать Миколі своє дивне гасло.
Та й подумав, що піде все, як ножем по маслу.
Та не слухав кум Микола тієї промови,
Перебив він депутата різким матом знову.
З переляку посадовець прикусив язика,
Зрозумівши, що Микола – то людина дика,
Що він не прихильник фракції магнатів
І не розуміє мову депутатів.
Тут згадав політик свій диплом юриста, –
Попросив Миколу випить грамів триста.
Це Миколу раптом збило з пантелику,
Та не розгубився й депутату в пику
Як заїхав з усієї сили.
«Йди, злодюго, – каже, – куди попросили,
А то будеш бідний в мене, як не схаменешся».
Той злякався, мабуть, тоді мого кума,
Та й утік швиденько у ту свою Думу.
Та невдовзі повернувся до села він знову
І подарував Миколі хорошу корову.
«Я змінився, – каже, – та ще й так на показ.
А корова, бач, оце тобі й доказ».
Кум було подумав, от добра натура,
Та почув невдовзі, що прокуратура
Дуже зацікавилась нашим депутатом,
Як стало відомо, злодієм проклятим.
Щось украв, зараза, та давай тікати.
А його поліція – за залізні грати.
Не змінився депутат у сторону кращу.
Це й не дивно, мабуть. Воно йому нащо?
Маєш гроші, маєш владу, що тобі ще треба?
Хочеш гулі ще під оком чи зірочку з неба?!

А корова в кума доїться багато.
І щасливі діти, і батько, і мати.

Юрій ЮРЧАК