Журналістка Лисиця

Лисиця в лісі журналістом стала,

Про кума Вовка репортаж писала,

Що барана той вкрав з колгоспної обори,

Теля загриз десь поблизу контори.

Про Зайця, що погриз капусту,

І про Ведмедя, що від меду ледь не луснув,

Що білка всі горіхи з’їла,

Про муху, що на носа сіла.

Про всіх писала, всіх критикувала,

Себе в статтях єдину вихваляла.

Що шуба в неї краща всіх у лісі,

Та що там ліс – найкраща всіх у світі.

Розносила по лісі ці новини

Сорока майже кожні півгодини.

Терпіли довго звірі ці писання,

Придумали рудій випробування:

Послали брати інтерв’ю в курник,

Де старшим був один індик.

Лисиця, щоб не упізнали,

Й старі гріхи не пригадали,

На ніс вдягнула окуляри,

В кишеню диктофон поклала.

Приїхала руда в курник,

Вороже тут зустрів індик –

Надувся, щось пробелькотів,

Гукнути охорону вже хотів.

Пес Шарик тут охороняв,

Але лисицю не впізнав.

Лисиця щось собі писала,

Тихесенько курча украла.

В машину сіла, завела.

Тут охорона підійшла.

Упали з носа окуляри –

Лисицю враз усі впізнали.

Набили боки, хвіст обдерли,

І з журналістики поперли.

Тож чесним будь і не хитруй,

Для читачів лише працюй!

Cвітлана СОЗАНСЬКА