Інтернет-часопис
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| Головна » Статті » Півліра |
Yo! Про моє покоління ви можете почути багато. «Бабульки» на лавочках з поглядами професійних снайперів із задоволенням розкажуть вам про все їм відоме і невідоме з обов’язковим: «Да-а-а, молодьож!» А «молодьож» під патріотичним девізом «ги-ги!» практикує інгаляції травами… І мало хто, разом з тим, думає, чого мої ровесники вже не хочуть гордо працювати дояркою чи летіти в космос. Подивіться на наших дітей і підлітків! За плівкою нахабства в кожного з них – трагедія і крах стереотипів. Розповім детальніше: дуже давно, в далекому-далекому селі, група школярів подивилась безсмертний шедевр Пітера Джексона «Володар перснів» і під враженням цього скопом почукикала в ліс – шукати ельфів… Натомість з-за дерев нечутно вийшов дід Салимон – і по-ельфійському влучно посолив з рушниці юним гобітам оте місце, звідки ноги ростуть… Але дух людський, хоч і не має чіткої матеріальної форми, не ламається, тож, як тільки «по ящику» почали показувати «Матрицю», молоде покоління знову взялося за пошуки, але цього разу Морфея. Міліція почала фіксувати побиття африканців, став популярним П’єр Нарцис, а хтось так і лишився у світі червоних і синіх таблеток. Місце мали майже масові побоїща в школах на кубок «Саня-Бєлий-якого-класу-крутіший», де мені, як професійному Фархаду, завжди не щастило. Загалом стає не дивно, що коли на вітчизняних екранах з’явився серіал «Секс і місто», матері й батьки викидали нас силою надвір, подалі від іноді аж надто голубого екрану… Знаєте, до чого це я? А до того, що наше покоління раніше за подагричних мудреців зрозуміло всю обмеженість людських можливостей і брехню – на екрані і в житті. Від міліцейських куль можна ухилятися лиш під синіми таблетками, та й то – до першого пострілу. Не дивно, що в наших дітей, ні, звиняйте, поки що у ваших – порожнеча в очах, очі – це дзеркало… Не ми такі – життя таке. Молодь все всотує, як губка. До речі, знаєте, як я став націоналістом?.. Оце їду у трамваї, аж раптом тиць! – влізає в трамвай цілком звичайна вінницька «мамаша» з подругою і починає розповідати їй (подрузі) про свого сина боксера: «Он у мєня такой драчун!»… Дякую тобі Боже, що я… не боксер. Отак-от! Тож не галасуйте так, шановні моралісти, а то роззявите ротика – і їй-бо світло в кінці тунелю видно… Анатолій ГЕТЬМАН
| |
| Переглядів: 469 | Рейтинг: 4.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
| Рубрикація | |||||||||||||
|
|
