Інтернет-часопис
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| Головна » Статті » Презентація |
Історія – не самоціль для художника, талановитий історичний твір завжди пов’язаний особливими ідейними зв’язками з днями його літературного народження і часто несе в собі відповіді на запитання сучасності. Немає підстав ставити знак рівності між завданням історика й митця. Митець (ще за Аристотелем) може писати не лише про те, що справді було, а й про те, що за логікою обставин могло статися.  Характерно, що Мазепине ім’я в Європу принесли не історики, а поети. Він став одним з улюблених героїв західноєвропейської літератури, українським Дон Жуаном, що знає всі тонкощі «упадання» біля жінок. Фантастичні сюжети приписуваних йому амурних походеньок можуть скласти цілу літературну епопею.Легенда про Мазепу-перелюбника, народжена польськими романтиками, виявилася справді живучою; образ розпусного королівського пажа і сивоголового хтивця експлуатувався й експлуатується різними авторами, які то безмежно романтизували, то демонізували образ Мазепи. Загадковий «український Бісмарк» захоплював уяву художників слова різних часів і країн. Вперше любовний зв’язок його юнацьких років із дружиною польського магната був опублікований в «Історії Карла ХІІ» Вольтера. Чоловік його коханої з помсти наказав прив’язати Мазепу роздягненого до дикого коня і випустити на волю на жахливу смерть: якщо не від сонячних опіків або не води під час переправ через ріки, то від хижаків, які могли наздогнати коня (саме цей драматичний момент відтворений на відомій картині французького маляра Ораса Верне). Відтоді гасав дикий кінь з голим молодим Мазепою по цілій Європі («Мазепа» Байрона, «Мазепа» Гюго, «Мазепа» Готшаля, «Мазепа» Мютцельбурга, «Пан гетьман Мазепа» Гавронського, «Думи Мазепи» Залеського, «Ян Мазепа» Богданка, «Мазепа» Словацького). Романтичний міф ліг в основу грандіозної симфонії Ференца Ліста, в якій музичними засобами передано і шалений біг коня, і спогади про кохання та широкі українські степи. Відомо й однойменну оперу Петра Чайковського. Автори не претендували на відтворення історичної гравюри, а втілювали поетичне бачення незвичайної особистості в незвичайних обставинах. У Байрона Мазепа виявився поляком, якого скажений дикий кінь заніс в країну козаків, де йому згодом судилося стати гетьманом. У двотомному романі Мютцельбурга Мазепа постає лицарем-шляхтичем, охопленим жадобою пригод і слави. Але в усіх творах образ бунтівного гетьмана романтично благородний і винятково привабливий. Помиляючись у букві, вони були правдивими у дусі. Царський апологет у «Полтаві» змальовує «гетьмана-злодея» як честолюбця, закоренілого у підступності й злочинах, наклепником і губителем батька нещасної коханки, зрадником Петра перед його перемогою, зрадником Карла після його поразки, повсюдно педалюючи на негоціях своїх вражень. Не приймаючи цієї інтерпретації, Рилєєв у поемі «Войнаровський» зобразив героя свободи, нового Богдана Хмельницького. Аладьїн у романтичній повісті змалював Мазепу старим боягузом, що блідне перед озброєною жінкою, винахідником витончених жахів, гідних французьких мелодрам, свавільно спотворюючи його історичну особу. У 2002 році «Хроніка 2000» опублікувала «Молитву за гетьмана Мазепу» академіка АМУ, лауреата Канського та ін. міжнародних кінофестивалів Юрія Іллєнка. Оператор «Тіней забутих предків» творить власну кіноверсію, часто вдаючись до прийомів умовності й до сміливого гротеску, вражаючи бароковою вишуканістю образів, грою кольору і руху. Іллєнкова стихія – асоціативний зв’язок між подіями, поетична символіка, гіпербола – все, що він приніс кілька десятиліть тому в українське поетичне кіно. Барокова парадоксальність, обтяжена логікою сюрреалізму, химерність образів, а також сучасна іронія у ставленні до історії дають підстави сприймати «Молитву» як твір доби необароко. До того ж, в картині панує дух божевілля, схибленості більшою мірою, ніж «молитовність». І якщо Мазепа ввійде у свідомість далеких від історії людей, то, вірю, ввійде не таким, яким його описують автори наукових монографій, а таким, яким він постає з екрана. Французький віконт де Вогює підкреслював прекрасну домінанту імені Мазепи, надзвичайно популярного у Франції: «Історія не дала йому корони, як він того бажав. Проте поезія обдарувала його, без його відома, королівством, набагато кращим, аніж ті, які має політика. Його супротивники ненавиділи його, проте жінки його кохали, церква прокляла його, але поети його оспівали! А поки світ буде таким, яким він є нині, останнє слово в ньому завжди належатиме жінкам і поетам ». Вадим ВАСИЛЕНКО
| |
| Переглядів: 672 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
| Рубрикація | |||||||||||||
|
|
