Багато людей у наш час (особливо заможних і відомих) поновлюють свій соціальний статус за допомогою благодійності. Особливо часто це роблять люди творчі. Але не обов’язково потрібно мати купу грошей чи масу божевільних фанатів аби бути творчою чи благодійною, добродушною людиною. Саме такою і є Аня Вараниця, з якою ми мали честь поспілкуватися і дізнатися багато цікавого і нового.

Яким чином ти зрозуміла,що поезія тобі потрібна?

– Кажуть, що поет не той, хто пише, а той, хто не може не писати. Поезія- це невід’ємна частина мене самої. Це те, що дозволяє мені «тримати удар» у важкі моменти.

Наскільки часто ти відчуваєш потяг до пера та шматочка паперу аби витворити щось божевільне й нове?

-  Я- людина, в якої взагалі є потяг до чогось божевільного, креативного та нового! І натворити щось я дуже люблю =) А от, що стосується моєї поезії, то навряд чи її можна назвати божевільною, я б сказала навіть навпаки-вона спокійна, мрійлива, інколи- меланхолійна. 

У чому ти знаходиш більшу втіху:у ліриці,прозі чи драматургії?

– Себе я знаходжу у ліриці, але читати все ж таки люблю прозові твори. Серед поетів виокремлюю для себе Анну Ахматову та Олександра Блока, серед прозаїків- це Джером Селінджер, Оскар Уальд, Федір Достоєвський.

Наскільки твоє життя залежить від твоєї творчості?

– Я не розділяю на дві окремі частини своє життя і свою творчість. Вони взаємопов’язані. Для того, щоб почувати себе вільно і комфортно, мені потрібно постійно чимось займатися, а щоб це приносило ще й якусь радість та задоволення, то це має бути творчий вид діяльності або те, що допомагає мені реалізувати себе, як особистість. Я активна людина, не можу всидіти на одному місці і одної хвилини. Тому і захоплень в мене багато. Це і література, і танці, і ліпка з глини, бісероплетіння, різноманітні конкурси та акції, а інколи і стрільба з вогнепальної зброї.

Який твій творчий здобуток?

– Мій творчий здобуток поки що не дуже великий, але в планах вже намічено видавати свою першу збірку. Найближчим часом розпочну вирішувати організаційні питання з цього приводу.

Твої вірші дуже лагідні і красиві.Кажуть,що саме поезія віддзеркалює душу.Скажи, ти саме через доброту душі вирішила займатись благодійністю?

– Дякую за відгук про мої вірші. Погоджуюся з тим, що поезія є віддзеркаленням душі, адже, якщо говорити саме про мене, то я свою душу відкриваю саме у своїх вірщах. Напевне, що так, через доброту. Не можу дати конкретну відповідь на це питання. В мене завжди було бажання комусь допомагати, щось робити або й просто банально підняти оточуючим настрій. А з недавнього часу ці пориви вилилися саме у таку справу – благодійність.

Як довго уже триває твоє меценатство?

–       З вересня цього року.

Чи траплялися у твоєму житті випадки безкорисної допомоги ?

– Траплялися. При чому, не лише з моєї сторони, а що й мені. 
Не люблю, коли люди кажуть: "Я ставлюся до інших так, як вони до мене". Мені подобається інший вислів: "Стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе" От я так і намагаюся.

Що б ти хотіла побажати майбутнім поколінням творчих людей?

–       Завжди бажайте неможливого- і тільки тоді ви отримаєте максимум! І головне- будьте завжди самі собою, адже світ підкоряється лише оригіналу.

А це чудові віші Анюти, якими вона щоразу все більше дивує своїх читачів.

Там на підвіконні твоя холодна кава, 
Там на підвіконні твій холодний відчай, 
Чим пахне щастя, то не твоя справа, 
Тобі щастя не хоче дивитися в вічі. 

А на тому підвіконні завмерли думки, 
А місто не спить- говорить з зірками, 
Я ці слова не скажу, та я б залюбки 
На підвіконні їх.... зернами кави......

***

А на небі зорі розсипалися яскравим намистом, 
А з неба зорі падають в мої холодні долоні, 
А ти все шукаєш і блукаєш непривітним, вечірнім містом, 
А ти все шукаєш свою зорю на величному небосклоні. 
Хочеш я тобі на долонях намалюю зорі? 
Ти будеш закривати ними очі, коли буде самотньо, 
А чи варто тобі ще шукати ти запитай у долі, 
А то мої мрії- твої зорі зникають так необоротньо.

P.S. Від себе хочеться лише додати, що все в житі дійсно на пряму залежить лише від вас самих: прагнення, досягнення, здійснення мрій, діставання до вершин і т.д. Головне, повірити і докласти лиш трішки зусиль і все обов'язково збудеться.

Льоня Польдський