Для мене слово фемінізм у дитистві уособлювало лише ім'я Роза Люксембург. Хоча, особливого відношення до суто фемінізму вона не мала. Тітка була огрядною, років 50-ти, у залатаних панчішках, потертому костюмі і лакованих туфельках на низькому підборі. Роза завжди щось викрикувала, доводила. Вона бідно виглядала, але ж мала яке багатство у душі: розуміння потрібності жінки у світі! Як же високо сказано, як же високо скрикнуто...

Попри відчуття, як такого, більше нічого у грудях маленької огрядної тітоньки не вміщалось. Хоча, насправді, то просто було думкою, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі. Невже тоді всі «античоловічниці» страждають коплексом меншовартості і на цьому підґрунті починають відстоювати якісь неіснуючи закони,права і уподобання? Виходить,феміністки – це всього лиш купка жінок за 25, з причепом комплексів, дурним життєвим смаком і паскудним характером. Робимо висновки:яка ж тоді, в біса, зверхність і найкращість?

Насправді, для когось може виявитись дивним, що я як представник слабкої (так, пані феміністки, саме слабкої) статі не підтримую жінок, які під прикриттям бажання добитися рівності, переводять свої розмови мало не в захват світу і поголовне вербування чоловіків (історичним фактом є те, що дружина відомого письменника Д.С.Мілля, Гаррієт Тейлор, так «впливала» на нього своїм фемінізмом, що він вимушений був написати книгу «Підлеглість жінки» (1851), у якій висловлював думку про те, що шлюб є «єдиним видом рабства, що визнається новітніми законами», оскільки виховання жінки і створення в ній очікуваних «слабкостей» обмежують свободу її життєвого вибору і прирікають на роль сексуального об'єкту. Книга формулювала цілі феміністської пропаганди, щоб «жінка могла піднятися з становища прислуги до становища партнера». І це щось типу мирного відстоювання рівності?..).

Відкрийте правді очі або підніміть повіки – то вже залежить від вашого ставлення до Гоголя (він же також був чоловіком). Кожна феміністка лише поза межами свого вогнища (чи то пак сім'ї) здатна доводити свої права. Десь у тихеньких клубах, містично-дебілізованих, модернізованих і скурвлених наче поселення стерв'ятників. Головне, що вони говорять про фемінізм, а інші обставини спирають на те, що не можуть покинути сім'ї та дітей. Просто, потрапили під дурний вплив гендерного розподілу.

Загалом же,фемінізм має досить довгу історію. У деяких дослідженнях з історії фемінізму витоки феміністської концепції пов'язують з виникненням плеяди жінок-єретичок в країнах Європи, які оголосили наприкінці 13—14 століть про своє право на особливу інтерпретацію Учення Христа. І, знаєте, дивує, як акція протесту може тривати уже 7 століть і захоплювати до своїх лав все більше безневинних жертв. Іноді складається враження, що хтось просто нав'язує дівчатам і жінкам думку про жахливість чоловічої статі, як такої. У мене, здається, колись навіть була теорія про вірус чоловікостраху. Колись, можливо, його розробницями стануть саме феміністки.

І після всього сказаного вище, ви надуєте свої чарівні губки і скажете, що я несправедлива і взагалі неправильна. Бо я теж жінка, бо я маю цінувати жінок. І ви не повірите! Я ціную саме ЖІНОК: справжніх, щирих, мудрих, люблячих, душевних і розумних та розсудливих. Тих, які знають ціну не лише собі, а й чоловікам, що живуть поряд із ними і є батьками їхніх дітей. Таких жінок я поважаю і підношу до ідеалу.

Ще Неборак писав у своїй «Киці»:

Вона – зрима краса. І здобута вона мета.

Та бодай раз на рік потребує, дурепа, кота!

Любіть своїх сильних. Вони ж без нас нікуди.

Мартинка ЗАВУШКО