Уперше у Вінниці 14 жовтня в Будинку офіцерів відбувся концерт грузинської джазової співачки Ніно Катамадзе. Ще з початку вечора у повітрі панувало тривожне піднесення. Хоча позначка на термометрі наближалась до нуля, з виходом співачки стало тепліше. З першою ж композицією Ніно розпочала запалювати публіку своїми емоціями, які лились рікою. Кожна нотка в музиці, рухи тіла, міміка та голос відображали настрій пісні, і здавалось, що Катамадзе і є сама пісня. Руки її були,  наче палички у диригента, що контролюють і задають ритм музики. Співала вона виключно душею, кожен її подих відповідав диханню зали. «Я співатиму доти, доки дихаєте ви», – сказала Ніно.

     Увесь концерт нагадував театр, де головним героєм була Катамадзе і тримала публіку у напруженні до самого кінця. Душа співачки літала так швидко,  як і її повітряні поцілунки, які вона дарувала присутнім. Кожну секунду перебування на сцені Ніно була із залом: поглядами, рухами, намаганням дотягнутися до глядачів (навіть підстрибувала до тих, хто був на балконі), співала разом із публікою. Бурхливі емоції викликала українська мова, особливо фраза «Щиро дякую». Ніно наголосила, що мелодійнішого слова їй не траплялося чути. Час від часу лунали інші українські слова, які були мало зрозумілими через грузинський акцент.

     Загалом концерт пройшов на підтримку нового альбому «Red». Також звучали пісні з альбомів «Black», «White» і «Blue». Після концерту Ніно зазначила: «Ми приїхали сюди вперше, і ви подарували нам багато емоцій та позитивних почутів, які залишаться в наших серцях назавжди. Для того, щоб зберегти їх надовше, ми не поспішатимемо до вас».

     У текстах співачки яскраво звучить тема кохання. Після однієї з пісень зі силою та ніжністю в голосі Ніно Катамадзе промовила: «Кохання в житті – не питання, а відповідь».

     По закінченню концерту публіка майже п’ять хвилин аплодувала виконавцям. Навіть тоді,  коли на сцені вже нікого не було, ніхто не міг повірити, що рай закінчився. Все було би добре, якби не один нюанс. Посеред концерту Ніно повідомили, що помер її дідусь. Та, не зважаючи на це, вона залишалась такою ж справжньою та емоційною. Із задоволенням роздавала автографи, давала цілувати себе у щічки, фотографувалася з прихильниками і жартувала.

     Концерт витягнув із неї всі сили, і вона змушена була піти трішки відпочити перед від’їздом на вокзал для продовження турне. Та через 5 хвилин вийшла подруга Ніно і подарувала квіти дівчатам, які стояли біля входу, і сказала: «Така вона у нас, теж хоче віддячити за все, що ви дали». Можливо, саме цього не вистачає людям – віддачі у всьому.

Влад ШЕМЧИШЕН