Інтернет-часопис
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| ОСТАННІ НОВИНИ |
| Головна » Статті » Різне |
Прогулюючись містом, роздивляюся обличчя і, знайшовши підходящу жертву, починаю діяти... Гадаєш, вона мені потрібна? Ні... Однак маю якось про тебе забути... Кохати? Навіщо? Це ж так боляче....і дивлячись в кохані очі, розуміти, що там більше не залишилось нічого.... нічого, що тобі потрібно.... Збираю речі і йду...я вже ніколи не повернуся...Виходжу на вулицю.... дощ... Я обожнюю дощ – він ховає сльози, які намагаюся нікому не показувати… Здається і причини для сліз немає, однак вони нестримно підступають і прагнуть скотитися з моїх очей... Чому так сталося? Чому в нас не залишилось нічого? Ми обоє знаємо відповідь на запитання, що мучить нас кожного дня... Все дуже просто: ми закохались... і жили одним днем... брали один від одного все, і ось тепер не залишилось вже нічого – ми випили все до краплі, пристрасно хапаючи кожну мить.... Нам замало було простого розміреного щастя – ми хотіли більшого... і от тепер, виснажені, розбиті розходимося у різні боки, насолоджуючись останніми хвилинами... намагаємось зберегти, якомога більше спогадів... з часом вони розсіються... безліч з них ми загубимо у повсякденному житті.... Збираємо речі, розкидаючи мрії й спогади по сумках, уникаємо зустрічі очей... це надто трагічно... а ми не пристосовані для цього.... Виходимо... Сьогодні востаннє відчув твій подих так близько... востаннє твої губи торкнулися моїх... Розходимося... Наші тіла поволі віддаляються... але руки все ще тримають одна-одну.... Йдемо швидко, не обертаючись, розуміючи, що якщо не зробимо цього зараз, то спотворимо наші життя.... Все далі й далі віддаляюся від тебе, капають сльози... знаю, що більше тебе не побачу... Йду вулицею... і видаляю заготовлені для тебе смски: «Я тебе кохаю, Сонечко))» ...Всю ніч блукаю під дощем, намагаючись віднайти себе і сенс буття... Знаю, що завтра, прокинувшись, знатиму, що робити....Я просто буду жити і насолоджуватися життям... Ти завжди казала, що я надто люблю свободу....Я егоїстичний вітер... Таким уже стану завтра, а сьогодні… …Сьогодні... воно все триває і триває, не може залишити нас обох у спокої… ні в думках, ні в серці, ні в душі… Сьогодні – це між вчора і завтра, але ні того, ні іншого вже давно не бачу, не чую, не відчуваю, не сприймаю, не розумію... Сьогодні – сенс мого життя, а могло б стати сенсом НАШОГО життя... Але ні, тільки мого життя: змученого, стомленого, виснаженого, розтрощеного на малесенькі шматочки, спустошеного, занімілого, залишеного у юрбі непотрібних мені людей... Мені ж потрібна тільки ТИ… Ім’я тобі – СВОБОДА... В.
| |
| Переглядів: 461 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
| Рубрикація | |||||||||||||
|
|
