Душа її рвалась у танець –

У пристрасний, вічний, п’янкий.

А тіло від того здригалось

Та сльози гарячі текли.

 

І пестили руки смугляві

Блідий, ще незайманий стан.

А губи холодні дрижали,

Що палко так їх цілував.

 

Та ніч – шалена злодійка

Украла весь розум людський.

Сплела їх навіки крадійка

У гріх божевільний земний.

 

Таня КОНДЕЛЬ