Осінь… Вічності мить. Зоряниця дерев жде прощання із світом. Осінь… Зранена нить. Падолистом розвіє міфи стомлене віття. Осінь… Подих дощу Розповільнює шлях в тиші позачасовій. Осінь… Я не скажу… Не відкрию вітрам в шурхіт звільнене слово. Осінь… Може, я й сам… Задзеркалля фантазій. І втеча у зиму. Осінь. Спомин віддам, Вклякну тільки на мить… і зостанусь щасливим…
|
Шановний Тихіне, будь - ласка завжди залишайтесь щасливим...