Сватання Їжачка

Раз надумав Їжачок
На Білці жениться,
Всі казали, що в дружини
 Вона не годиться.
А Їжак, закривши вуха,
Не хотів нікого слухать.
«Білка – гарна молодиця,
В наречені всім годиться.
Заздрять мені мої друзі,
Хочуть, щоб помер я в тузі.
Скільки літ я сам прожив?
Я дружину заслужив!
Завтра ж візьму хліб, гриби,
Піду свататись туди.
Візьму зайця із собою
І ще кума із кумою».
Рано-вранці йшли до Білки
І співали під сопілки.
Стали з хлібом під вербою,
Розмовляли з молодою.
Білка довго думать стала,
А тоді усім сказала:
«Згодна заміжня ходити,
Тільки де будемо жити?
На дереві в дуплі – не варто,
Приймичі – це вам не жарти.
На землі в норі – не хочу,
Це мені пошкодить очі,
І не видно все навкруг.
Як дивитимусь на луг?
Дім просторий треба мати,
Жити щоб, відпочивати,
Дім, Їжаче, це вже гроші.
До побачення, хороші!»

Як надумаєш жениться –
Знай, що треба подивиться
Чи квартиру гарну маєш.
А без «хати» – пролітаєш!

Аня СТЕЦЬКО