У листопаді 2006 році у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М.Коцюбинського було засновано молодіжну газету «Студентська територія». Обравши таку назву, редакційна колегія не мала на меті відмежуватися від зовнішнього світу. Навпаки, живучи у бурхливому вирі суспільних подій, що стрімко змінюють одна-одну, з'явилося бажання вихопити із круговерті часу найпомітніше, найвиразніше, найкорисніше… і донести до всіх мешканців восьмитисячної студентської території педагогічної університетської республіки.
Творці цього видання, окрім викладу головних новин, аналізу фактів, надання офіційної точки зору керівництва ВНЗ всебічно висвітлюють життєвий ритм, не відкриті досі широкому загалу цікаві сторінки із життя викладачів, потаємний світ захоплень, дозвілля, проблеми й перемоги ровесників, історії кохання, поезія та проза студентських буднів.
«Студентська територія» вільна від бульварного словоблуддя, чиста від низькопробної, суперечливої, недостовірної і неперевіреної інформації. Чимало нині йдеться про свободу слова, проте забувається про елементи високої моралі, етики та людської гідності. Відтак, на газетних шпальтах карбується тільки літературне, відшліфоване слово, панують розумна думка й позитивна аура…
 |
| Перший редакційний колектив газети "Студентська територія" |
«Студентська територія» виходить один раз на місяць, загальним обсягом 8 сторінок формату А-3 і тиражем 2000 примірників. Розміщення матеріалів у газеті мають певну структуру. На першій сторінці (кольоровій) у колонтитулах – назва та логотип. Окрім цього, на сторінці обов’язково присутній головний матеріал номера або публікації для спецпроекту «Відомі випускники» (приурочено до 100-річчя нашого університету). На цій же першій шпальті у виносках вказуються проілюстровані назви окремих публікацій. На другій сторінці – офіційна інформація, на третій – рубрики «Знай наших!», «Переможці», «Пишаємося», на четвертій (кольоровій) – «Знайомство зблизька», «Творчі люди», «Учительський портрет», «Інтерв’ю за лаштунками», «Ровесники», в яких розповідається про когось із викладачів та студентів; на п’ятій (кольоровій) – «Між нами, дівчатами…», «Тільки жінка», «Експрес-опитування», «Дослідження», «Без табу», на шостій сторінці – рубрики «Відкрите суспільство», «Закрита зона», «Життя, як воно є…», «Про особисте», «Крізь простір», «Світ моїх захоплень», «Потаємне», «Студентська родина», «Я так думаю», «Актуально», сьома «Літературна сторінка «Ліра» – рубрики «Книга номер», «Вірші з шухляди», «Із прозової кишені», «Творчість наших читачів», «Книжкова полиця», на восьмій (кольоровій) – рубрики «Салон мистецтв», «Стоп-кадр», фотогра «Вгадай хто?» або фотоконкурс «Красуня університету», анекдоти, оголошення. Це, звичайно, не повний перелік тем, які знаходять відображення в університетському часописові, адже час іде й життя диктує нові неповторні миті.
У підготовці видання переважно беруть участь різні за характерами, але близькі по духу, талановиті, енергійні та завзяті молоді люди – студенти спеціальності «Журналістика». За час існування газети, вони мали змогу зростати професійно. У кожного виробились власний стиль, почерк, улюблена тематика. Всі розібралися в особливостях макетування, дизайну, верстки, написання заголовків та підбору фотографій. Спробували власні сили в редагуванні, літературному опрацюванні текстів, вичитуванні та корегуванні матеріалів. І, що найголовніше, всі засвоїли істину, що писати треба про прекрасне, добре і світле. У світі чимало барвистих фарб, тож наснажувати власну творчість варто тільки їхньою життєдайною силою.
Варто зазначити, що перші номери газети – 8 сторінок формату А-4 – десять місяців на рік творилися зусиллями випускників Інституту філології й журналістики: редактора Любові Шевчук, відповідального секретаря Анни Кульчицької, коректора Оксани Лановчук, фотокорів Оксани Балюк та Анастасії Сікіної, кореспондентів Оксани Ковтун, Наталі Кондратюк, Олександри Панкевич, Зорини Супрун, Костянтина Трачука. Своїми публікаціями молоді журналісти знаходили постійних шанувальників, відкривали нові теми, знайомилися з цікавими людьми. Вміло володіючи художнім словом, вони виробляли власний стиль, удосконалюючи творчі здібності, створювали оригінальні й читабельні публіцистичні статті, аналітичні розвідки, філософські есе, нариси про викладачів і ровесників, писали етюди, замальовки, складали вірші...
Уявіть, що перед Вами – невідомий організм. Власне, невідомість визначається не тільки відсутністю тих властивостей, про які знають більшість людей. Вона визначається насамперед вимушеним внутрішнім примусом до цієї первинної невідомості (навіть якщо вона уявна), адже саме завдяки цьому можна зрозуміти справжню їхню цінність.
Отож, лише уявіть цей організм. Оскільки він незнайомий нікому, то в першу чергу потрібно його назвати. Нехай це буде щось, що пов’язане з ділянкою та молодістю, адже перша характеристика стосується чогось земного, а друга – життєвого потоку енергії. Отож, внутрішні переконання спонукають назвати організм «Студентська територія». Після цього з незвіданої субстанції, котрою поки що видається цей згусток речовини, потрібно за своєю подобою створити інші головні органи: голову, руки, ноги, тулуб, серце і т.д. За допомогою власної уяви Ви робите це, хоч і не зовсім швидко, проте досить вправно. Що з цього вийшло, Ви дізнаєтеся лише згодом, під час зустрічі з власним творінням – спочатку у свідомості, а згодом і наяву, аби як творець, оцінити плоди власної трудомісткої роботи. Проте для цього спочатку необхідно все ж дещо описати новостворений організм.
Почнемо, зрозуміло, з голови, адже вона – головний центр, котрий дає настанови всьому організмові. Назвемо цю частину – шеф-редактор. Серце – це редактор, який постійно задає ритм; руки – коректор; ноги – кореспонденти, без яких організм помер би з голоду; очі – фотокори, без яких світ залишився б лише у вигляді друкованих літер; душа – літредактор, що задає настрій. Зрозуміло, що хтось повинен одягати цей організм таким чином, щоб він мав естетичність у зовнішньому світі. Цю, на перший погляд, вторинну функцію виконують верстальник і дизайнер.
Отож, через чотири роки (саме стільки пройшло часу з моменту створення організму та його розвитку) Ви, як творець, сидите за столом та аналізуєте з десяток дітей форматом А4, котрі, продовжуючи славні традиції генетики, перебирають властивості організму. Ви обдумуєте те, що було зроблено, що ні; чого досягли, а до чого варто прагнути; а найголовніше – про досвід роботи, адже емпіризм завжди цінувався.
Говорити про досвід роботи власного видання потрібно досить обережно, адже видання саме по собі, як окрема інституція, працювати не може. Її роботу варто розглядати в контексті вкладених зусиль того організму, без котрого ніхто б і не знав про газету.
Протягом чотирьох років газета, як і годиться молодіжному виданню, знаходилася у постійному розвитку. Ще зовсім недавно пересічні студенти нашого навчального закладу дивилися на чорно-білу газету, котра мала лише вісім сторінок. Сьогодні ж вона виходить накладом 2000 екземплярів у кольорі та розширилася вдвоє за рахунок літературного додатка «Ліра», який, без усілякого пафосу та з максимально можливою об’єктивністю, можна назвати кращою літературною газетою Вінниччини. Нині «Студентська територія» має як постійні, так і змінні рубрики. Це дозволяє не тільки зберігати обличчя видання, його концепцію, але при цьому експериментувати, щоб дивувати читача, що, з огляду на вибагливість сучасної аудиторії, дуже важливо. Проте варто зазначити, що для цього автори матеріалів не вдаються до методів бульваризації, паплюження особистості та до використання теорії «8 С» у своїй діяльності.
Розвивається видання й тематично. Нині на сторінках газети висвітлюється молодіжна, студентська, університетська та, зрозуміло, літературна проблематика. Важливо, що до написання матеріалів долучаються в основному самі студенти та, в особливих випадках, які цього вельми потребують, викладачі.
Не можна оминути й мовного питання. Адже, редакційна політика щодо цього незмінна – матеріали повинні бути тільки українською мовою. Зрозуміло, що інколи були винятки, але в дуже особливих випадках. І як показує досвід, студенти вже звикли до україномовних текстів на сторінках газети. І навіть коли з’являються ці «особливі випадки», а редакція все ж допускає до друку російськомовні матеріали, то постійні читачі відзначають незвичність нового номера. Можливо, це лише міф, коли йдеться про те, що студентська тематика українською мовою виглядає не надто близько до молоді?
Власне, впевненість у тому, що газета знаходиться на правильному шляху розвитку (це стосується не тільки питання мови, а й інших вище сказаних аспектів) з’явилася осені 2009 р., коли газета «Студентська територія» взяла участь у П’ятій Всеукраїнській виставці газетних видань молоді «Молодіжний акцент» у Запоріжжі, де виборола друге місце. У грудні 2010 р. наш часопис на однойменному форумі посів почесне перше місце, ставши кращим студентським виданням України. У 2011 р. газета знову здобула перемогу і визнання.
Під час створення кожного номера газети колектив редакції зустрічається з багатьма проблемами, котрі, в першу чергу, стосуються об’єктивізації буденного життя студентів. Адже вони, по суті, не прив’язані ніяким чином до видання. Але зацікавленість у творчій самореалізації змушує долучатися до підготовки нової «Студентської території». Тим більше, переважна більшість дописувачів – студенти спеціальності «Журналістика», тому газета стає також платформою для вироблення їхнього власного стилю.
Газета має невеликий вік існування, – всього чотири роки, – і, за стандартами суспільства, має перебувати ще у дитячому садочку. Проте «Студентська територія» стала, так би мовити, акселератом серед видань подібного типу, й у психічному та психологічному плані перебуває якщо не в дев’ятому класі, то у п’ятому точно, та й попереду ще стільки незвіданого. Головне, щоб з нею пліч-о-пліч постійно перебував колектив, без якого не було б того сукупного організму. Головне, щоб завжди була людина, котра, ідентифікуючи себе творцем, могла пишатися своїм творінням.
Вероніка КОРДОН, Сергій ЛЕФТЕР
