Якщо хоч якимось чином цікавитесь поезією і останніми звершеннями у цій сфері, то ця стаття саме для вас.
 У кожного є певні уявлення про різні часи і події, але те, що відбулося наприкінці минулого навчального семестру, оминути своєю увагою важко. Саме ця зустріч носила звання третього, ювілейного, зібрання літературного угрупування «Новий шинок» (уже відомого прискіпливому читачеві нашої газети). Ознаменувався цей день, даруйте за пафос, офіційною реінкарнацією «Поетичного шинка», який свого часу започаткував не хто інший, як теперішній голова обласної організації СПУ Михайло Каменюк. Саме його натхненну особистість творча молодь могла побачити та почути на черговому засіданні редакційного клубу «Кіоску муз».
Зустріч загалом пройшла із дуже позитивним настроєм та неповторними емоціями. «Шинкарі» зачитували власні вірші, а пан Каменюк уважно все слухав і намагався потроху їх корегувати. Що прикметно, коли Василь Пастушина зачитав свій вірш «Півник», то пан Михайло відзначив свою схожість між собою та ним, оскільки десь приблизно в такому ж віці написав поезію, яка називалася «Собака», після чого навіть зачитав її. Ми сиділи, слухали і читали поезії, жартуючи та зовсім не відчуваючи жодного дискомфорту, в чому, хочеться вірити, брав участь і сам митець.
 Після виступу, хоч виступом це важко назвати, – більше дружньої бесіди – «Нового шинка», до імпровізованого мікрофону підійшов пан Каменюк із вдячністю за поезію та гарний настрій. Хоч щойно і пролунали нотки якогось фінального акорду, як могло б здатись читачеві, проте зустріч лише розпочиналась.
У повітрі витав якийсь містичний настрій, розповіді пана Михайла про тодішній «шинок», про підлогу, застелену зіллям і м’ятою, про портрет Шевченка на стіні, музичний супровід та зовсім не банальне читання віршів віднесло присутніх у якийсь далекий романтичний майже забутий, а через те ще коштовніший, вимір. Більше того, нам навіть грішним ділом здалося, що сам Михайло Каменюк повернувся у той час, у той вимір і в ту поезію.
Далі було багато віршів, багато спогадів, багато думок, аби удосконалити те, що почуто впродовж зустрічі. Були гучні оплески, міцні обійми та обіцянки ще неодноразово зустрітись у схожому настрої та створити таку ж поетично-емоційну атмосферу. А ще багато розмов про співпрацю, пан Каменюк згодився бути нашим «хрещеним батьком» (жодної асоціації із мафією не повинно виникати у шановного читача). Ми, «шинкарі», цього дня і цієї зустрічі дійсно не забудемо та всією душею сподіваємось, що сам митець пам’ятатиме (зрештою, в нас тепер майже кревні стосунки) – наша поезія ж родом із одного шинка – з поетичного!
Альона ПАПЕРУК
|
|
