Долі українських письменників ніколи не були легкими: за життя – утиски та заборони властей, нерозуміння сучасників, після смерті – перекручення, а то й повне забуття. Цвіт нації ламали, нищили, топтали, аби нащадки виростали безбатченками й покручами, ладними за шмат гнилої ковбаси продати рідну матір.

В наш час у життєписах більшості літераторів майже не залишилося білих плям, однак книги та статті про них продовжують виходити, часто дублюючи те, що опубліковано в попередніх виданнях. Водночас деякі постаті досі належно не поціновані, а їхні твори недоступні широкому загалу. Не кожному дослідникові під силу прокласти першу борозну на незораній ниві, тобто розшукати необхідний матеріал, тижнями просиджуючи в архівах та наукових бібліотеках, а найголовніше – зняти з творчості письменника ідеологічні ярлики, навішані в попередні десятиліття. Отже, це завдання для справді сильних і терплячих.

Саме такою є Оксана Андріївна Пойда, старший викладач кафедри методики філологічних дисциплін Інституту філології й журналістики, яка взялася за вивчення спадщини Олекси Стороженка. А поштовхом до цього стало раритетне видання творів письменника, яке їй, тоді асистенту кафедри української літератури педінституту, подарував професор Василь Митрофанович Борщевський. Упродовж п’ятнадцяти років Оксана Андріївна по крупинках збирала матеріал про талановитого прозаїка, палкого патріота, твори якого з цікавістю читаються і на початку двадцять першого століття. Вона настільки полюбила оповідання Олекси Петровича, що захотіла розповісти про їх красу не лише своїм студентам і колегам, а й усім, хто цінує рідну літературу й історію. Тому й написала монографію «Олекса Стороженко (нарис життя і творчості)», яка вийшла за підтримки Вінницької обласної ради та облдержадміністрації й викликала чимало схвальних відгуків серед краєзнавців та вчителів літератури.

У вересні у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї відбулася презентація книги, на якій колеги, учителі, друзі і колишні вихованці дякували Оксані Андріївні за подвижницьку працю, бажали подальших творчих здобутків у науковій та громадській роботі. Теплі слова прозвучали з уст заступника директора музею Світлани Шароварської, головного спеціаліста управління у справах засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю облдержадміністрації, випускниці нашого інституту Світлани Лісунової, завідувачки кафедри методики філологічних дисциплін, доктора педагогічних наук Ольги Куцевол, члена Національної спілки письменників України, заслуженого працівника культури України, професора Анатолія Подолинного, директора Вінницького літературно-меморіального музею М.Коцюбинського, заслуженого діяча мистецтв України Федора Панчука, учителя-методиста, відмінника освіти Раїси Щасливої, завідувачки навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля Інституту історії, етнології і права, відомої майстрині Тетяни Пірус, заступника головного редактора журналу «Вінницький край», заслуженого працівника культури України Валентини Сторожук, молодих поетів Юрія Сегеди та Ольги Зайцевої. А для нашої групи це був гарний захід, на якому мали змогу ближче познайомитися з багатьма своїми викладачами.

Сподіваюся, що про книгу Оксани Андріївни Пойди «Олекса Стороженко (нарис життя і творчості)» скажуть своє вагоме слово критики і вона буде не останньою в доробку науковця.

Михайло БУЗДИГАН