Краса... Яка вона: чорний демон чи білий янгол? Краса вбиває чи рятує? Варіантів відповідей на ці вічні питання стільки ж, скільки людей на планеті. Для когось краса – це божественна зовнішність, а хтось бачить її суть лише у внутрішньому єстві.

     Символом вічної краси є наречена. У білоій сукні та ніжній фаті, що обережно спадає і змійкою в’ється тендітними плечима красуні. Погляд її щасливий і водночас печальний: молода прощається зі своєю безтурботною молодістю, та ступає на стежину спільного подружнього життя. Дрібні кришталеві сльози течуть по її білосніжному обличчю, роса спадає з прекрасних тремтливих вій і потрапляє у саме серце коханого. Яка ж вона чарівна – наречена в осінньому мареві! Вона, мов янгол, дарує усім добро, щастя та радість. Помах її руки – і жовте листя дерев просто осипається золотом, а осінні квіти переливаються діамантовим блиском.

Краса – це марево осіннє,

Червоний ніжний небокрай.

Обламане гільце весільне.

І все життя, як світлий рай.

Краса – це тихі темні ночі,

Вуста солодкі і терпкі.

Закохані щасливі очі,

Ромашок білих пелюстки.

Це сльози вранці на травині,

Біжить солоная роса.

Це те, що мріється людині.

Душа і серце – це краса.

Віта ОМЕЛЬЧУК