Скільки бачила творчих особистостей на своєму короткому віку – сказати важко, проте щоразу замислювалася над простим, навіть дещо дитячим, запитанням – де ж народжується талант… Може, його знаходять у капусті? Чи добрий лелека, приносячи в домівку нове життя, дарує такий собі бонус? Ось ходила-бігала дитина, бавилася сонячними зайчиками і раптом заговорила віршами… Звідкіль воно приходить – оте омріяне натхнення… Недовго думаючи, вирішила запитати про це одну дуже талановиту дівчину.

         Отож, знайомтеся – студентка IV курсу інституту філології й журналістики Гомель Наталя. Саме цій усміхненій дівчині відомо звідки чекати натхнення і куди подіти думки, навіяні ним. У свої 21 отримала диплом лауреата премії обласного літературно-мистецького об’єднання імені Василя Стуса «Подільська пектораль» за книгу «Сповідь лісової мавки». Ця книга – перша в житті поетеси збірка віршів. Про особливості  її таланту та шлях до цієї першої збірки Наталя охоче розповіла нашій газеті.

– Що спонукало тебе ступити на поетичну ниву? Розкажи про свої перші творчі спроби.

– Писати вірші я почала після переїзду з Могилів-Подільського на новемісце проживання у Барському районі – у мене батько лісник і йому довелося переїжджати за місцем роботи. Тому вся наша сім’я поселилася майже в самому лісі. Порівняно із Могилів-Подільським, це була зовсім інша обстановка. Думаю, що саме природа, прекрасні лісові пейзажі надихнули мене на творчість. Перший віршик, який написала у дев’ять років, був про соловейка, котрий дивився на захід сонця і дуже засмутився, спостерігаючи, як зникають останні його промені. Але він зібрав усі свої сили і полетів у пошуках сонячного проміння і кращого життя.

– Твоє дитяче захоплення переросло у серйозну дорослу поезію. Як тобі вдалося не звернути з цієї ліричної дороги?

– Мене завжди підтримує батько. Він взагалі людина дуже освічена, начитана, тому він постійно давав мені слушні поради. Щоразу я читаю йому нові вірші, вислуховую зауваження і виправляю, якщо йому щось не зрозуміло. Навіть зараз я планую відправити йому листа з новими віршами, бо телефон зламався J.

– Найвагоміший твій критик – батько. А як друзі ставляться до твоєї творчості – схвалюють чи критикують? Наскільки щира їхня критика?

– Взагалі дуже схвально ставляться. Мені, мабуть, дуже пощастило на друзів, тому що вони відверто роблять зауваження щодо віршів. Мені ще подруги допомагають – завжди можуть сказати, що отой вірш дуже наївний, а отам не все в порядку з тактом. Та я й сама собі критик, адже проходить певний час і я вже бачу що годиться, а що ні, тому багато віршів було відкинуто, коли випускалася збірка.

– Чи важко було видавати збірку, хто допомагав? На які перепони довелося наштовхнутися?

– Так сталося, що мені довелося рік провести в академвідпустці. Дуже важко було усвідомлювати, що моя група пішла далі, а я втрачаю цілий рік. Тому потроху взялася збирати матеріали до випуску книги для дітей. Коли вже у вересні прийшла на збори стусівського об’єднання, зібрала близько десятка останніх віршів і віддала Василю Дмитровичу Кобцеві. Через деякий час зателефонувала йому і попросила допомогти мені видати дитячу книгу. Але Василь Дмитрович сказав, що він почитав мої вірші і запропонував видати збірку ліричну, а дитячу поки що відкласти на потім. Таким чином з’явилася «Сповідь лісової мавки». Процес був дуже довгим і марудним, кілька разів забиралися вірші із друкарні для внесення правок. Ще планувала, щоб у збірці були також мої ілюстрації, але виник ряд причин, через які вдалося розмістити лише два малюнки.

– Наталко, які маєш плани на майбутнє?

– В майбутньому планую все ж видати дитячу книжку. Вона вже практично готова, залишається зайнятися оформленням та виправленням деяких деталей. Друзі мене ще агітують писати щось прозове, але я поки з прозою ще не подружилась, з віршами легше. Можливо, колись осилю і цю вершину.

– Звідки найлегше черпати натхнення? Творче кредо?

– Творче кредо – щирість. Одним словом. Бути максимально відвертим, точним, не боятися експериментувати. А натхнення можна почерпнути навіть з підручника із геометрії.

– Що порадиш юним поетам?

– Читати і побільше. Вірші, прозу – усе, адже начитаній людині легше буде творити щось своє. Обов’язково розкривати усю глибину того, про хочеться написати і просто жити!

Подякувавши Наталочці за теплу розмову, побажаємо їй успіхів і благополучного здійснення усіх  творчих та життєвих планів!

Спілкувалася
Віталія МАЗУР