пів’яблука з’їв черв’ячок
півчерв’ячка з’їла синичка
півсинички з’їло кошеня
півкошеня з’їв бомж
півбомжа з’їла собака
півсобаки з’їла людина
півлюдини з’їв трунар
іншу півлюдини разом із
півтрунарем
з’їли мікроби
півмікробів з’їла яблуня
здрастуйте
зважте будь ласка
півкілограма яблук
Сергій ЛЕФТЕР
***
Ти виривалась з притонів
аби померти.
Ховала в лапах безглузді
листівки.
Твій макіяж був постійно
стертим,
як запис старої сумної
платівки.
В твоїх очах бились
крилами сови.
І з вух випадали яблука й
вишні.
Ти була гранджова, ніжна,
попсова
і неформальна, але дуже
трішки.
Носила мавпячі лапки й
буси,
вдягала дрантя і купу
майок.
Йшла вечорами з пізньої
туси
й лякала зляканих дивних
чайок.
А потім знову у вени
краплями
вливала мозаїку теплого
міста.
І не зважаючи на сотні
напрямів,
ти вже розплутувала це
намисто.
Останнім подихом чудо
свіжості
вмивала ранком ти моє
дзеркало.
А потім приступи твої
хижості
робили нас уже надто
мертвими...
Тоді ти і виривалась з
того притону,
з плечей скидаючи
очевидності.
Кохана, вибач, вертайся
додому.
Ти вже у списку моєї
потрібності...
Іванна Стадник
***
НЕВІДОМИЙ
У тиші сновигає спокійний
силует,
А я дивлюсь на нього,
неначе незнайомий.
Усі свої емоції складаю у конверт,
Відправлю. Адресат нікому
не відомий.
Щоб вирвались вони в
безкраю далечінь,
Або ж на дні морськім
назавжди потонули!
Та ти тепер в житті моєму
лише тінь,
І радості тих днів давно
уже минули.
Вони пішли у сни і більше
не прийдуть.
Та й нас, простих людей,
життя украй змінило.
Ті очі погляд мій щасливий
не знайдуть…
Минуле сіллю в літнє море
змило.
Вікторія АТАЄВА
***
Стальними
голками
гвалтує дощ асфальт.
Думки всі злиплися
і замість цукру – в чай.
Й газети всі промокли
до останніх шпальт –
усе прозоро-сіре,
А де ж осінь?
Під шкірою автомобілі
в капілярах
біжать кудись,
стирають шини марно...
І вітер шквальний
скуйовджує замерзлі
коси...
І знов неосінь.
Даша ГОРОБЧУК
|
