Я мала з ним зустрітися сьогодні, а, можливо, й завтра… І ось ця мить, зідзвонившись, шукаю серед безлічі облич.
Мій погляд зупиняється на немолодому (але й старим його не назвеш) чоловікові, який так енергійно та дружелюбно махає рукою, що, здається, ріднішої душі ніколи й не зустрічав.
Сирість. Холод, що «рахує» кісточки на твоїх пальцях: один, два, три… рожеві, ні вже сині, зі швидкістю блискавичного,
...
Читати далі...
.