На Хмельниччині, де культура центральної України зустрічається із західною, де бере початок Південний Буг; у місці, де квітнуть сади, зростав хлопець Анатолій. З раннього дитинства мав хист до малювання та музики. Мріяв стати художником, але й на музичних інструментах грав краще, ніж будь-хто у селі. Уже тоді десятирічного хлопчика сусіди просили грати у них на весіллі.

«А чому б і ні?», – думав він тоді, ще не знаючи, у що виллється дитяче захоплення. Коли настав час отримувати вищу освіту, Анатолій Завальнюк вирішив їхати до Львова, щоб стати художником. Проте, доля підготувала хлопцеві інший шлях. У місті Лева помітили музичні здібності хлопця, після чого він вступив до Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка. Викладачі, яких Анатолій Федорович і сьогодні згадує з посмішкою на вустах, відкрили йому нові горизонти у музиці.

Кожного вихідного студент їздив у регіони, щоб збирати місцевий пісенний фольклор. Тоді його зацікавила творчість видатного композитора Миколи Леонтовича. Згодом він приїхав до Вінниці давати музичну освіту майбутнім музикантам у нашому університеті.

Саме у цей час жителі села Марківка на загальних зборах вирішили створити музей видатного українського композитора Миколи Леонтовича, адже з цим селом пов’язані останні роки життя композитора. Вони написали листа з цього приводу професору В. Борщевському, який тоді завідував кафедрою української літератури. Він звернувся до Анатолія Федоровича, який загорівся справою з небаченим ентузіазмом. Роботи було дуже багато, але це не спинило науковця. Створення музею відбувалось протягом десяти років. Багато матеріалів було надано дочкою композитора – Галиною. Від неї пан Анатолій почув багато захопливих розповідей про видатного композитора, який на той час фактично був заборонений у СРСР. Музей відкрили з нагоди 100-річчя від дня народження композитора.

Анатолій Завальнюк досліджує творчість М. Леонтовича вже близько 20 років. Більшість інформації про видатного композитора, яку ми сьогодні маємо, віднайшов та доніс до людей саме він (автор близько 80 наукових статей, навчальних посібників, програм з фольклористики та історії української музики). У 2008 році друге видання монографії «Микола Леонтович: листи, документи, духовні твори» визнано кращою книгою України на IV Київській міжнародній виставці-ярмарку.

Вінницький педагог-науковець, дійсний член Національної спілки композиторів України є палким поціновувачем та пропагандистом українських музичних традицій. Підсумком його благородної діяльності – збирання фольклору, стала книга «Українські літні обряди та пісні».

Сьогодні Анатолій Федорович у вільний час полюбляє ходити на концерти, читати класиків та зустрічатися зі старими друзями. Відпочиває науковець також за роботою – має садибу за Вінницею, де працює у садку та на городі.

Найбільшу насолоду йому приносить музика. Слухати полюбляє переважно народні пісні та класику, не цурається і сучасної музики. Головне, на його думку, рівень професійності виконання. До речі, музикою цікавиться уся сім’я Анатолія Федоровича. Дружина – педагог у музичній школі, грає на піаніно, а син закінчив Київську консерваторію.

Дмитро ГИРИЧ