Нещодавно український поп-рок-гурт «АнтитілА» активно бомбардував місцевий «Royal Pub». Захід мав надзвичайний ажіотаж серед фанів і представників місцевих ЗМІ. Клуб не міг розмістити усіх охочих через обмежену кількість місць (трохи більше двохсот). Місію організатора концерту взяла на себе Катерина Григорчук, вокалістка гурту «Ейфорія», який того вечора був на розігріві.

Датою виникнення назви «АнтитілА» вважається 21 червня 2004 року. Перша популярність прийшла на телепроекті «Шанс» із піснею «Я не забуду першу ніч». Та вже взимку 2008-го склад гурту змінився і розпочалася робота над новим звучанням. Того ж року отримали премію «НЕ ПОПСА».

У 2009 році гурт став одним із 5-ти номінантів від України на MTV EMA-2009 (Europe Music Awards), у 2010 році шляхом голосування «АнтитілА» здобули право представляти Україну на наймасштабнішому фестивалі Європи – SZINGET, який проходив у Будапешті. Там виступили хедлайнерами сцени «MTV Headbangers».

Стиль гурту неоднозначний, тому не вписується в межі єдиного музичного напрямку. Це поп-рок з елементами пост-панку, бріт-попу та з відтінками  українського мелосу. Іноді здається, що жорстка гітара насправді несе характер сексуальної агресії, гуркіт барабанів – шалений ритм серця, мелодійність клавішних схожа на відвертий танець душі й тіла. А усе це в поєднанні з неабиякою харизмою та чарівним голосом фронт-мена миттєво проникає до самого серця.

На сьогодні «АнтитілА» випустили два альбоми («Будувуду» та «Вибирай»), відзняли сім відеокліпів та записали не один десяток пісень.

Склад гурту: Тарас Тополя – вокал; Сергій Вусик – клавішні; Олексій Скурідін – ударні; Віктор  Раєвський – бас; Нікіта Чухраєнко – гітара.

Розмовляємо з лідером гурту Тарасом Тополею.

– Чому «АнтитілА»? Що саме хочете сказати назвою гурту?

– З біологічної токи зору – це тільця, які борються з вірусом за життя організму, а з філософської – це протилежності, такі як «чорне і біле», на яких стоїть увесь світ. І якби не було однієї із протилежностей, ми б не змогли відчути всієї повноти життя, – ділиться думками лідер гурту Тарас Тополя.

– Хто автор пісень?

– Тексти та більшість музики пишу я, автором лише деяких є Сергій Вусик.  Оранжування робимо командою. Багато пісень пишемо всі разом. Усе це творчий процес: чим більше ідей та людей, які у цьому задіяні, тим краще. Ми ніколи не використовуємо тексти і музику тих, хто не працює в команді.  Своїми піснями хочемо донести саме те, що відчуваємо, а чужі пісні – це чужі думки, переживання та почуття, це інтимне.

– У своїх піснях, таких як «Половинка» та «Вибирай», висвітлюєте соціальні проблеми, з чим це пов'язано?

– Усе залежить від бажання. Вважаю, якщо ти музикант і маєш змогу доносити свою творчість до великої кількості людей, то потрібно робити це якісно. Якимось чином впливати на думки, змінювати на краще світогляд людини, яка тебе слухає. Це та соціальна місія, яку має нести кожен артист і ставитися до цього відповідально. Тому що ми творимо, живемо і реалізуємося заради людей, які слухають наші пісні.

– Виходить так, ніби музиканти мають займатися благодійністю?

– Чому благодійністю? Якщо перукар робить зачіску, то він бере за це якісь кошти, адже йому потрібно придбати ножиці, фарбу, гребінець, аби займатися своєю справою. Так само й артист повинен приносити задоволення, естетичну і моральну насолоду. Заради цього люди платять гроші за концерти, альбоми, щоб музиканти могли записувати якісну музику, знімати нові відеокліпи. Благодійності в цьому немає, просто кожен виконує свою функцію. Цим потрібно цікавитися усім, а головне – студентам, бо що є найдинамічнішою та найпотужнішою силою суспільства? Не пенсіонерам же здійснювати благодійність, і не школярам. Кому вже за 30, ті працюють заради своїх дітей, а студенти, доки молоді, вільні, мають силу та енергію – нехай творять світлі справи. Роби добро, потім тобі це віддасться сторицею!

– У нашому університеті є кілька рок-гуртів, що можете їм порадити?

– Одразу потрібно ставити перед собою мету. Якщо ти створив команду, запитай себе: «Для чого це робиш?». Підґрунтям є творча самореалізація. Будь-яка особистість (прозаїк, художник, поет чи артист) має донести ідею до людей. Потім варто з’ясувати: заради кого ти це робиш? Якщо для того, аби показати усім своє «его», зібрати лаври і відчути себе вище всіх, то для таких самозакоханих порад не маю.

Падайте і піднімайтесь! Кожен артист має працювати заради слухачів. Якщо ви правильно вибудуєте свої пріоритети, то будете мати успіх.

– Зірковою хворобою не страждали? А як щодо кумирів: є гурти на які рівняєтесь?

– Ні! Зірки – це, перш за все, з наукової точки зору, скупчення газів. Усі ми, люди, споживаємо їжу, у нас іноді болить голова, буває поганий настрій. Нічим не відрізняємось один від одного. А стосовно другого запитання, то у Біблії є заповідь: «Не сотвори собі кумира». Будь-яка, так звана «зірка» – це така ж людина, як і ви: вона смертна і нічого особливого в ній немає, можливо, крім того, що вона більш публічна, ніж ви. Беріть до уваги успіхи людей та не «перегинайте ціпка». Читачам бажаю набиратися знань та досвіду, йти вперед, незважаючи ні на що!

Юлія АНДРІЯЩЕНКО