Заходишу 3-Жй, окрімусілякихчеснотцієїдиво-гурпи, помічаєш, якнапершійпартісонячнимзайчикомнеодмінноспалахуєусмішканаустахдівчинизкруглимім’ям – Ольги. Вона радіє сірим будням і сріблястим несподіванкам, святковим митям і нудним дочитуванням пар напередодні Нового року, бо, як стверджує про себе, «…безнадійно закохалась у весну».

Серед численної молоді чудово, але є одна небезпека: не помітити в людині дуже важливої грані. Ось і я вважав: Оля – веселунка, Оля – чарівниця, Оля – харизматичний лідер і начальник (староста групи). А виявилося – ще й глибокий лірик і тонка поетична натура.

Скільки граней і жінок у ній одній? Що ще залишилося непоміченим? Хто вона? Білосніжка для семи вередливих гномів? Герда, що пускає скельця до ока і серця незнаного Кая чи художниця, яка ховає за вуалями мінливих настроїв і сміху глибоку й чуйну натуру?

–                    Ви думаєте, я отака пустунка завжди й скрізь? – напівображено якось зронила вона. – А Ви знаєте, як я вболіваю за все, скільки я переживаю за кожного з них (це про групу), бува не можу заснути…

Одного разу я отримав лист з проханням подивитися прискіпливим оком критика на кілька поезій дівчини і поринув у світ дитинної й ніжної лірики:

Я безнадійно закохалась у весну,

У вітра вільного і неба сині очі,

У вишню, що цвіте, рясну-рясну,

У такі пристрасні безсонні ночі.

Особлива розкіш – прилучитися через вірші до інтимних переживань юнки. Хто має дотичність до поезії знають: така розкіш тонша й делікатніша навіть від танцю чи вечері на двох, бо людина наважується відкрити свою душу, крізь вінця якої хлюпа любов до свого обраного, а значить – до усіх людей, усього світу:

Ми розбудили поцілунком вечір,

Сполохали й покликали до себе.

А він прийшов і тихо ліг на плечі,

Нас обійняв, немов йому так треба:-)

При всій ліричності у своїй професійній творчості Ольга – твердий і переконаний публіцист. Її численні публікації на сторінках «СТ» нагальні й майстерні. Проступає жорсткість і журналістське бажання адреналіну й у її поетичних рядках:

Як сигарету, скурює нас час

І попелом за вітром розвіває.

140 – швидкість. Тисни ще на газ!

Втечім від світу, що наздоганяє!

Щасти тобі, Олю! Нехай тебе наздоганяють тільки успіх, удача, цвітіння. А на завершення, пригадуючи беззаперечну істину Антуана де Сент-Екзюпері «Спілкування – найбільша розкіш у житті», хочеться додати: «Давайте будемо один для одного прекрасними загадками з безконечним числом правильних відповідей».

Цвіт Королевий