Коли діло доходить до вибору своєї другої половинки, у кожного з нас підсвідомо з’являються певні критерії. Це може бути будь-що: зовнішність, матеріальне становище, інтелектуальні здібності, тембр голосу, колір очей чи волосся, ямки на щоках тощо. До такого мірила належить і вік.

Є стійкий стереотип, що хлопець повинен бути старший за дівчину. Звідкіля взявся цей шаблон не зрозуміло, але його чомусь багато хто дотримується. Особливо це стосується представниць слабкої статті. Вони навіть на хлопців, молодших хоча б на рік, дивляться трохи скоса, а різниця, скажімо, в чотири роки для них взагалі трагедія… Хоча, можливо, не для всіх. Ми вирішили перевірити, наскільки цей стереотип діючий, запитавши про такі речі у старшокурсниць.

Олена Берловська (ІІМ, 4 курс):

– Хочеться зустрічатись зі старшим хлопцем. Завжди здається, що якщо він старший – значить мудріший, досвідченіший, доросліший, вже має стійкі життєві орієнтири. Тому з молодшим за себе не змогла б зустрічатися, не хочу бути тягловою силою у стосунках.

Наталі Коляда (ІППМ, ОКР «магістр»):

– Вік хлопця не має ніякого значення, але, звісно, він має бути не немовлям і не з дитячого садочкаJ. На мою думку, головне – його світобачення та вміння триматися й адекватно поводити себе у різних ситуаціях. Хлопець має бути опорою для своєї обраниці. Якщо першокурсники володіють такими рисами, то чому б і ні? Хоча в мене вже є коханий, просто висловила свою думку…

Софія Король (ПГФ, ОКР «спеціаліст»):

– Не змогла б зустрічатися із першокурсником. Вік хлопця має досить важливе значення для мене. Вважаю, що хлопець повинен бути старшим. Допустимою, як на мене, є різниця у віці не більше року. Та й не завжди люди з більшою різницею можуть підходити один одному інтелектуально.

Анастасія Янковенко (ІФЖ, ОКР «спеціаліст»):

– Намагаюсь не піддаватися суспільним шаблонам з приводу різниці у віці. Менші за віком хлопці іноді виявляються дорослішими у поглядах на життя, ніж я. Але це настільки рідкісне «іноді», що думка про стосунки з молодшою за мене людиною неприпустима. Друг, знайомий – так, але коханий має бути міцною опорою, а не сином, якого треба вчити жити.

Тетяна Безбах (ІМФіТО, ОКР «спеціаліст»):

– Багато хто говорить, що вік не має значення, але є й прихильники, що він все-таки відіграє неабияку роль у стосунках. Гадаю, все залежить від кожної людини окремо. Велике значення має характер і взагалі внутрішній світ людини. А також думка навколишніх, яка інколи дуже впливає на людей. Таких ситуацій у мене не було, але якщо б мені сподобався першокурсник, то, гадаю, його вік не став би нам на заваді.

Марія Коберська (ІФВіС, 4 курс):

– Вік – не найголовніше в нашому житті. Це лише формальність. Інколи ми закохуємося і нас не питають, хочемо ми цього чи ні. Якщо молоді люди кохають один одного, в усьому підтримують, то я б погодилася на такі стосунки і присвятила б коханому все своє життя! І тоді байдуже, скільки цій людині років.

Катерина Зарецька (ІІЕП, ОКР «спеціаліст»):

– Особисто я з першокурсником можу зустрічатися лише у випадку, коли тема розмови виходить за межі шкільної програми із зарубіжної літератури. Якщо людина зможе привернути увагу своїм цікавим світобаченням – все можливо. Як кажуть: «Любви все возросты покорны, но органы отнюдь не все»! Успіхів «першачкам» на фронті кохання!

Цікавилася

Інеса БЛАЖІЄВСЬКА