Відгуляли масляний тиждень. Сім днів веселощів та млинців, після яких почався найсуворіший православний піст перед Великоднем. Наші предки вірили, що за ці сорок днів природа пробуджується, а з нею і всі лісові, польові, водяні та інші духи, які протягом багатьох місяців міцно спали, а зараз готові розважатися, капостити і наповнювати життям все навколо. Якби була можливість поспілкуватися з ними, що б вони повідали?

У лісних хащах, де зеленню заростає все так, що світу білого не видно, живуть лісові духи. Один з них — Лісовик.

– Дядечку Лісовик, скажіть, де Ви зимували?

– Через дупло старого дуба я переліз під землю. Там зручно спати, особливо, коли добре снігом притрусить.

–Що Ви збираєтесь робити?

– Буду скликати звірів, будити тих, хто заспався. Треба у лісі сніг поприбирати, зелені допомогти рости; всіх справ не перерахуєш.

– Як усе завершите, чим будете займатись? Є якісь улюблені розваги?

– Розважатись я люблю страшенно. Можу гарлапанить різними голосами: коня, кози, ведмедя, птиці якоїсь. Ше довподоби на гіллі дерев гойдатися, танці на галявинах заводити. Люблю ше людей лякати, але тако, не дуже сильно, аби живий лишився. Але шоб я не втворив, мені завжди радісно. Радію я – радісно і в лісі!

В швидкоплинних річках, тихих ставках, біля шумних водоспадів, на дні глибоких-глибоких озер мешкають жителі води. До них належать Русалки.

– Милі Русалоньки, скажіть, звідки ви до нас прибули?

– Ми – з найглибших водойм, де тихо і моторошно. Деякі з нас доньки Водяного, а хтось – зі світу людей (втопилися). Одні – не по своїй волі, інших – батьки прокляли. Загублені в річках та ставках душі дівчат приєднуються до нас. Спочатку вони сумують за людським життям, згодом звикають і навіть відчувають себе щасливими.

– Чим же ви займаєтесь, коли прокидаєтеся від сну?

– Весняними ночами, коли яскраво світитиме місяць, ми будемо водити таночки, грати, співати, гойдатися на вербовому гіллі. Можемо трохи побешкетувати: заплутати рибалці сітку, наслати сильний вітер на поле. Та найбільше лихо тому парубку, який нас зустріне – залоскочемо до смерті.

На полях та луках також живуть духи. Їхня діяльність помітна лише тоді, коли йдуть польові роботи. Одна з них – Полудниця.

– Люба Полуднице, які плани на найближчі місяці?

– Скоро оживе Земля. Я стежитиму за порядком на полі, щоб люди поважали землю і обробляли її з любов'ю. Тільки не стерплю я, коли люди працюють в полудень.

– А що ти робиш, коли люди йдуть проти твоїх законів?

– Я роблю так, щоб у них боліли спини; припікаю голову так, що їм ще потім цілий тиждень було важко працювати. Нехай знають, як мене не слухати.

Ось такі вони – духи. Хтось із них тільки шкодить людям, дехто – більш привітний. Та головне не дратувати їх, поважати та доглядати рідну землю, води, рослини та усяку живину. Тоді буде вам щастя і добра вдача на весь наступний рік.

Юлія ШЕМЕТ