Уявляєте, який жах відчували люди на початку минулого століття, коли вперше побачили рухоме зображення, карету, яку тягли невидимі коні та, не побоюся сказати, жіночі панчохи, які цілісно облягали жіноче тіло аж до талії? (Ред.: щодо останнього – газета не завжди поділяє думку авторів публікацій; це тільки авторська дедуктивна розвідка та наукове припущення). Кіно не «переграло» театр, фотографія та комп’ютерна графіка не «перемалювали» живопис, електронна музика не «переграла» симфонічний оркестр. Інша справа, що усі сфери мистецтва, діловодство та ЗМІ оцифровуються, але це є логічним проявом інформаційної епохи. 

Не хочеться оперувати твердженнями  ні про «деспотію друкованого станка», ні про екологічну свідомість; не зможу прочитати лекцію «Епоха нових Гутенбергів»; не налаштована говорити і про протиріччя, що виникають між мною та деякими друкованими газетами, які не можуть відповідати новим інформаційним реаліям. Не бажаю згадувати і про сентиментальні клішовані витребеньки, мовляв, «шуршання паперу облагороджує слух» і «запах поліграфічної фарби – найкращий «афродизіак» для бібліофіла». Більше того, не хочеться справляти враження людини із сімейства «Консерватори», роду «Технофоби», виду «Середньовіччя» – тих молодиків, хто презирливо тримає мобільний телефон двома пальцями та з якими немає зв’язку через Інтернет. Навпаки, технічний прогрес, який раніше викликав шалену паніку та разом священика для останньої сповіді газетяра, не такий вже й страшний. Інтернет-ЗМІ якісні та доступні для сучасної людини та, безумовно, мають безліч переваг перед друкованим ЗМІ.

Ми не вдаємося до «за» та «проти» електронних і друкованих видань – цю розмову варто продовжити в межах іншої статті. Натомість, розібратися, чим приваблює народ таке «ретро», як газета, саме з технічної, прагматично-споживацької сторони, було б цікаво та весело. Мова не буде йти про такі переваги паперової газети, як «можливість тривалого та зручного читання, швидкого ознайомлення з текстом, відсутності технічних засобів» і, борони Боже, меншу шкідливість для очей, порівняно з електронними ЗМІ. Попереджаю, деякі аргументи віють «совком» та подекуди втратили свою актуальність. Але в поодиноких випадках вони ще мають місце в нашому житті. Деякі аргументи щодо того, в чому перевага паперової газети над електронною, тут не згадуються, оскільки вони доволі стереотипні, провокаційні та примітивні. Папір все стерпить, але його вщент деморалізує ще й розмова про це.

Нехай мене вибачать усі газетярі світу, але газету можна не тільки читати та систематично підшивати. Хоч розмова про це, може, й зачіпає за живе працівників пера, але будьмо відвертими: люди досягли неабияких висот і досягнень у розширенні призначень газети, окрім традиційного читання.

«Будьоновка». Згадаймо старі добрі часи! Мистецтво створення з газетної шпальти креативного головного убору передавалося з покоління в покоління нашими дідами – малярами-штукатурами. Згодом, традиційна пілотка використовувалася не лише під час ремонтних робіт, а й як стильний аксесуар та чудовий засіб захисту голови від прямих сонячних променів на місцевому пляжі. Дівчата надавали перевагу глянцевим журналам.

Віяло. Повітряні потоки, що утворюються в результаті інтенсивного переміщення газети перед обличчям з боку в бік, не лише полегшують симптоми гіпотермії, а й роблять ваш вигляд романтичним та розніжено-привабливим.

Пакунок для насіння. Образ цілком урбаністичний, свого часу масовий та характерний для радянського часопростору. Сьогодні уособлює вічну тугу певних вуличних субкультур за старими часами, коли за «сємками» та цигарками не треба було далеко ходити. Ба більше, аби вибрати найкраще насіння, можна було безкоштовно брати пару жменьок в кожної бабці. Самі ж бабусі з математичною точністю відмірювали насіння гранованими стаканами та, аби мати власну клієнтуру для виживання в умовах жорсткої конкуренції, досипали зверху «гірку». Насіння за 25 коп. 50 коп. та 1 грн. вміщувалися у спеціальні конусоподібні газетні пакунки, які продавчині майстрували напрочуд швидко та майстерно. Потім високопосадовці охарактеризували їхню діяльність як терористичну та таку, що підриває підвалини державності. Разом із конусоподібними пакунками для насіння, бабусі кудись зникли, забравши таємницю техніки створення тих девайсів із собою.

Засіб знищення тарганів та інших комах. Найпримітивніший приклад війни першого покоління не має яскраво вираженого політичного характеру. Війна є засобом регулювання чисельності комах задля мирного співіснування їх з людиною.

Камуфляж. Або портативна ширма, за якою ховається людина з різних причин. Може слугувати засобом конспірації під час стеження, переховування та фізичним бар’єром у громадському транспорті під час епідемії грипу. Взагалі, читаючи газету у громадському транспорті, ви перетворюєтеся на невідомого, але важливого Просвітителя, і простою своєю присутністю підвищуєте загальну культуру населення. Газета у транспорті – це своєрідний «лікбез» для тієї, спраглої до знань, частини громадян, кому пощастило стояти поруч із вами та заглядати вам через плече у пошуках газетних одкровень.

Засіб для заклеювання вікон під час ремонту. Очевидці стверджують, що в районі Кончі-Заспи під час будування котеджу всі імпортні євро-вікна були турботливо прикриті місцевою пресою. Щодо регіональних реалій, так це чистими вікнами правда. У дискурсі «вікна-газета» остання також використовується як ганчірка для витирання скла.

Елемент одягу. Цікавий спосіб використовувати газети як теплозберігаючу підкладку під одяг придумали безпритульні. Потрапивши у скрутне становище, вони  постійно шукали спосіб зігрітися в умовах негоди. У результаті тривалих експериментів вони зробили своє наукове відкриття загальнолюдським надбанням та вирішили одну з найгостріших проблем людства.

Стіл. Імпровізований майданчик для застілля вам забезпечений, коли ви є постійним читачем «Дзеркала тижня» чи хоча б «Сільських вістей». Після застілля залишки їжі загортаються тією ж газетою. (Образ винятково радянський: згадаймо поширений під час «совка» вислів «Газета – найкращий друг оселедця»). Якщо ви вже не можете загорнути їжу, сторінки можуть слугувати вам ковдрою. Точніше – див. вище.

Анонімний лист. Вирізати з газети та клеїти на папір літери, не тільки захопливе заняття, а й забезпечення вам анонімності.

Кораблики на воді. Пускати паперові кораблики, зроблені власноруч, плисти за течією – так цікаво та приємно!... Майже так само, як не пускати російський  корабель «Азов» через Керченську протоку. Ні, ще краще!

Загалом, можна розповісти багато речей, які людство витворяло з продуктами праці газетярів. Але шпальта не резинова – може, тим вона і цінна? Сучасна газета має відповідати інформаційним вимогам з огляду на розповсюдження Інтернет-видань та, користуючись перевагами, що надає їй матеріальність, незрушно зайняти своє місце у світовому інформаційному просторі. Зрештою, формат – справа прагматична. Вихідна ідея – зберегти культуру читання серед населення, випрацювати в людей звичку думати та пізнавати. А хороша газета обов’язково залишить відбиток – на пальцях, ще гаряча після друку та, сподіваюся, у серці.

Аліна ВОРКУЄВА