Книга – це портал в інший вимір, де діють свої закони. Єдиною проблемою залишається підбір видання для прочитання, який нині, як ніколи раніше, залежить від сучасної моди. Кожен чув про таких письменників як Рей Бредбері, Ден Браун, Пауло Коельйо, Еріх Марія Ремарк. Звичайно, з талантом цих геніїв літератури сперечатися ніхто не буде. Проте за такими розпіареними митцями молодь не може побачити вітчизняних талантів. Про один із таких йтиметься далі.

Сімейний дует Марини та Сергія Дяченків більше двадцяти років створює захопливі фантастичні романи, які змушують задуматися над своїм життям. Здається, вони зовсім не збираються зупинятися на досягнутому. Усі їхні романи, повісті та оповідання по-своєму хороші, але наголосити варто на особливому літературному циклі з назвою «Метаморфози».

Перший твір цієї збірки вийшов у 2007 році й отримав назву «Vita Nostra». Знаменита книга у властивій для Дяченків комічно-філософській манері розповідає про дивні зміни в житті десятикласниці Саші. Дівчина вступає до нестандартного Університету, де кардинально змінюється й виростає зі звичного нам поняття «людина».

Наступною у 2009 році вийшла книжка «Brevis Est». Друга книга циклу відкриває таємниці життя чотирнадцятирічного школяра Арсена, який лише на перший погляд виглядає як звичайний підліток. У своєму цифровому світі, де все крутиться навколо онлайн-гри, Арсен має величезну владу й завойовує повагу оточення. Тут він мудрий Міністр, який продумує дії на кілька кроків вперед. Це не могло залишитися непоміченим, тому після зустрічі з Максимом, він може використати свій розум поза грою, щоб керувати не тільки своїм життям, а й життям оточуючих, корегуючи час та матерію.

Останнім у 2010 році вийшов твір «Brevi Finietur». У той час, як перші дві книги розповідали про підлітків, у «Brevi Finietur» йдеться про дорослого емігранта із Землі, який втратив спогади про останні два роки свого життя для сплати візи заради подорожі. Нова планета вкрай відрізняється від рідного дому головного героя Андрія. У нього немає часу на ознайомлення з тутешньою культурою та традиціями, адже він повинен пройти певний обряд ініціації, котрий визначить його подальшу долю. Андрію відомо тільки те, що ще жоден мігрант не пройшов цього випробування. Та хлопець не такий як усі, тому в нього є шанси.

Уважний читач помічає, що назви книг написані латинською мовою та складають певну фразу: «Vita nostra brevis est, Brevi finietur», що є цитатою із Гаудеамуса – старовинного гімну всіх студентів. Це не єдина річ, яка об’єднує книги циклу. Після прочитання стає зрозумілою спільність усіх трьох персонажів та сенс назви триптиху. Кожен із героїв упродовж розвитку подій у книзі змінюється. Манера написання, за котру віддані фанати так люблять цих письменників, не змінюється й у кожному виданні проявляється максимально яскраво і влучно. Читаючи книги Марини та Сергія Дяченків, не варто боятися, що ви чогось не розумієте. Вони змушують відчувати деяку нестачу інформації, спонукаючи до подальшого читання там, де ця нестача повністю покривається надлишком у вигляді філософської думки, яка необхідна молодому читачу.

Вікторія СЕРГЄЄВА