Вони також мають свою планету, на якій є озера, поля, найрізноманітніші квіти, дерева… Можливо, у них теж є тепла золота осінь, білосніжна зима, привітна весна та зелене літечко. Блакитне небо, яким повільно пливуть хмарки… І там, за мільйони кілометрів від нас, хтось лежить на соковитій траві та вигадує різноманітних звірів.

Певно, їхнє життя зовсім не схоже на наше, адже сповнене любові, тепла та ніжності. Там немає місця одноманітності, сірій буденності та проблемам. Усі живуть однією великою родиною, де підтримують один одного.

Можливо, вони стежать за нами, нашим справами та стосунками з іншими, за тим, які приймаємо рішення, де чинимо правдиво, а де ухиляємося від правди.

Мабуть, у вас виникло питання: «Як можна потрапити на ту чарівну планету?» Скажу, що квиток безкоштовний і є у кожного. Але не всі розуміють його цінність й не знають, як ним скористатися. Все дуже просто! Щоб відвідати наших сусідів, треба прожити своє життя, чинивши добрі справи та допомагаючи іншим. Тоді ви обов’язково потрапите на казкову планету і залишитесь там назавжди.

Оксана ШЕРЕМЕТА

МІЙ БАЗАР

Йду якось вулицею, думками витаючи у своїх справах. Не помітила як забрела в зовсім незнайоме досі місце. Подібні райони називають «неблагополучними». Занедбані будинки, переважно п’ятиповерхові «хрущовки», справляють не найкраще враження. Сміттєві баки, з яких, здається, не забирали сміття ще з минулого року і, як останній завершальний штрих цього сумного урбаністичного пейзажу – двоє безхатченків на лаві похмеляються сивухою. Прислухаюсь – сваряться, ділять щось. Мені б п’ятами накивати, але цікавість бере гору.

– Та ти за базар атвічай! В тебе ше повинно бабло бути. Шо, зажав?

– Ей, ти чо?... чикушка 25 рублів стоє. Нема більше…

«Краще не встрявати в чужі проблеми», – подумала і швиденько повернула за ріг будівлі.

«За базар атвічай…» – і де ото воно таке взялося? Базар, ринок – це спеціально відведене місце у населених пунктах з легкими спорудами для демонстрації, продажу продуктів харчування та повсякденного вжитку. То чого ж цей вираз зараз чуємо чи не на кожному кроці?

Пригадую свої походи з бабусею на сільський базар. Ото базар! Шум, гам, аромат свіжоспеченого хліба змішався із запахом домашніх ковбас, всюди рум’яні яблучка, стиглі соковиті грушки. Далі – сорочки, рушники, дитячі костюми та інший крам. І заблукати можна. Головне – триматися міцно за бабусину спідницю!

Так от, може, отой «базар» –  це якийсь своєрідний відгомін атмосфери справжнього базару-ярмарку? Тобто хочуть сказати «за крик (шум, гам) – відповідай», а базар звучить якось солідніше? Чи може… не буду губитися в здогадах, дізнаюся про цей жаргонізм на заняттях з «Української мови в ЗМК»… Володимир Миколайович про все добре знає…

Ой, щось я зі словами «забазарувалась»… бабуся ж просила овочів свіженьких на ринку купити. Побігла! Бувайте!

Дарина МУДРАК