У спекотну пору останнього місяця літа, коли пахне бджолиним медом яблуневий Спас, доцент кафедри мистецької підготовки інституту педагогіки, психології та мистецтв, заслужена артистка України Ірина Швець отримала почесне звання – «Людина року – 2011» у номінації «Кращий діяч культури і мистецтв». Ця нагорода вручається тим, хто особливо яскраво і активно проявив себе у професії.

Ім’я співачки відоме не тільки в Україні, її виступам шаленими оплесками аплодувала Росія, Білорусь, Польща, Німеччина, Швейцарія, Фінляндія. Хочеться сподіватися, що це не остання мистецька мандрівка європейськими країнами.

За творчість, що дарує людям насолоду, у 2010 році ця busy women отримала високу відзнаку Президента України «Орден княгині Ольги».

– Не обмежую свою музу рамками винятково академічного та оперного співу. Мені близька естрада, мюзикл, оперета. Особливо ніжне та рідне ставлення до української народної пісні. Існує декілька концертних програм, побудованих на репертуарі українського класичного романсу та народної пісні. До речі, саме ці програми мають особливу популярність за кордоном, – ділиться своїми поглядами та уподобаннями жінка з голосом соловейка.

На цьому етапі розвою творчої кар’єри дуже багато планів та задумів. 29 вересня Ірина Швець братиме участь у відкритті 75-го ювілейного концертного сезону, який проходитиме на сцені Вінницької обласної філармонії «Плеяда», де вперше Вінниця почує моно-оперу М. Тарівердієва «Ожидание». Моно-вистава – це взагалі складна фізично-психологічна акторська гра, тому що одна людина на сцені повинна протримати драматургічну лінію 35 хвилин. Це повноцінний акторський драматичний «твір», який супроводжується оркестровим акомпоніментом.

– Для мене це новий етап у творчій виконавчій діяльності. Цей синтез: вокал – акторська гра, природний та органічний, напевно, саме тому намагаюся підкреслити у своїх творах драматургічну лінію, а не просто показати чарівність голосоведіння. Хочу, перш за все, бути щирою перед глядачами. Не важливо скільки очей дивиться на мене із зали. Нехай це буде багатотисячна європейська аудиторія, чи відлуння стукоту лише п’ятдесяти дитячих сердець – мені важливо розбудити в людях почуття, емоції, переживання, живе сприйняття. Коли чую глядацькі оплески – мені завжди хочеться плакати. Особлива доля людини, якій аплодують. Якби мені взамін щось запропонували, я б нічого іншого навіть не хотіла обирати, бо все це емоційний відгук людей, німий діалог, спілкування душ, політ думки і відрив від реальності тіла і духу. Емоційно переживати змушує саме зустріч з глядацькою залою. Це сильні відчуття, бо віддаєш все, що маєш, а за якийсь короткий проміжок часу отримуєш вдячність і любов щирих очей. Без сліз тут важко обійтися», – з яскравими емоціями та надзвичайним життєвим оптимізмом розповідає викладач.

Помітно, як очі пані Ірини мружаться від радості, від згадки про ті чудові моменти життя, без яких творчій особистості важко обійтися. Відчутна та сила безмежної любові до глядача, сцени, пісні, світського життя. Вона на мить зарядила й авторку цих рядків тими відчуттями, переживаннями, які отримує під час кожного виступу. Лише недовга розмова, короткий момент істини митця, бадьорість, любов до життя, пронизливість погляду подарували маленький відео-сюжет із життя співачки. Заздрю тим студентам, у яких вона викладає.

На питання: «Скільки у Вас дітей?», співрозмовниця відповіла: «Не можу сказати точно, але напевне знаю, що більше ста. Всіх своїх студентів ось уже двадцять років називаю рідними дітьми. Дуже цінним для мене є те, що з багатьма випускниками підтримую зв’язок у творчості, як наставниця і порадниця».

Стильна, модна, сучасна жінка. Енергійна, запальна, цікава співбесідниця. Без жодних перебільшень: чудова і прекрасна людина. Саме в обіймах світлих та щирих очей Ірини Швець мені вдалося скупатися і отримати одкровення мудрої жінки з великим професійним та життєвим досвідом за плечима, якому може позаздрити не кожен, хто прожив значно довше життя.

Її знає світ, Європа аплодує стоячи. І нехай обличчя цієї світської леді квітне усмішкою на обкладинці не одного всеукраїнського брендового журналу. У своєму шаленому ритмі життя, вона, «Людина року – 2011», все таки, знайшла вільну хвилину для «Студентської території», що для нас є невимовною радістю та честю. Дякуємо!

Ольга УРСУЛЕНКО