Ніколи не розуміла тих чоловіків, які після розірвання стосунків, не відпускають своїх колишніх та усіляко заважають їм розпочати нове життя, постійно нагадують про себе та дошкуляють пропозиціями, на кшталт: «давай знову будемо разом», «я став іншим, дай мені ще один шанс», «ми кохаємо одне одного, тому ти повинна повернутися». Ситуація катастрофічна, якщо чоловік, який клянеться, що жити без вас не може, одружений, та ще й не з вами…

Ще рік тому навіть не замислювалася над цією проблемою. Однак, подібна ситуація сталася з моєю близькою подругою. От і вирішила навести читачам «СТ» приклад з її життя, щоб «показати», якими жорстокими та абсурдними іноді бувають чоловіки у своїй полігамності.

Олена та Павло познайомилися на одній з корпоративних вечірок. Того ж вечора виявилося, що у них, окрім роботи, ще багато спільного. Домовилися зустрітися наступного дня. Після цього майже кожен вечір проводили разом. Закрутили роман. Олена ретельно приховувала появу в її житті нового чоловіка. Павло став для неї ковтком свіжого повітря;  витягнув її з чорної смуги життя (після розлучення з чоловіком); поселив у ній відчуття того, що вона знову кохана. До того ж коханий чудово ладнав з її донькою.

Одне засмучувало подругу: Павло не поспішав знайомити Олену зі своєю ріднею та завжди знаходив відмовки перед зустріччю з її сім’єю. Через чотири місяці їхнього роману, на сімейному святкуванні дня народження Олени, закохані нарешті з’явилися разом «на людях». Олена виглядала найщасливішою жінкою в усьому світі. Вона ж не знала, що зовсім скоро перед її очима постане «новий» Павло.

…Через кілька тижнів після свята подруга дізналася про те, що Павло одружений, у нього троє дітей, проте, за словами коханого, вони вже рік не живуть під одним дахом. Павло сам у всьому зізнався, пообіцявши Олені невдовзі розлучитися з дружиною. Звичайно, вона була обурена, адже сама того не знаючи, стільки часу була коханкою одруженого чоловіка. Неважливо, що він не жив з дружиною. Офіційно вони – подружжя.

Пам’ятаю, як подруга приходила до мене за порадою. Казала, що кохає його понад усе, і готова зачекати на розлучення. Казала, що піде на це, тому що знає: не вона розбила сім’ю; її коханий пішов від дружини до зустрічі з нею. На всі мої вмовляння вона відповідала одне: «Я йому вірю. Він не може мене обманювати. Потрібно трішки зачекати».

Як ви вже здогадалися, коханий моєї подруги тривалий час не поспішав приносити довгоочікувану звістку. Вже коли Олена була готова на серйозну розмову, під час якої воліла розставити всі крапки над «і», Павло сам запропонував зустрітися. Подруга розповідала, що вже тоді з голосу коханого зрозуміла: щось трапилося. І не помилилася. Павло повідомив, що вирішив повернутися до дружини. Проте запевняв мою подругу, що досі кохає тільки її, а повертається не до дружини, а до своїх дітей, які потребують батьківської уваги та турботи. Олена була «вбита» цим несподіваним рішенням, але вже тоді знала, що відпустить чоловіка. Час вилікує від почуттів. Кохання коханням, а дітям потрібен батько. У Павла натомість були зовсім інші плани: він запропонував їй і далі зустрічатися, бути його коханкою. Звісно вона не погодилася.

Минуло два місяці з тієї розмови, а Павло ще й досі шукає зустрічей із нею: чекає після роботи, зустрічає біля її будинку; щоразу дізнається номер її телефону, який вона через це постійно змінює. Подруга дуже страждає, адже досі кохає Павла.

Не розумію, яке він має право, повернувшись до дружини, пропонувати Олені далі бути разом? Вибір зроблено. То навіщо мучити Олену? Чому не можна дати їй спокій, дозволити спробувати знову бути щасливою? Їй і так нестерпно від того, що сталося, то ще й він не хоче відпускати. Що має бути в тій голові, щоб додуматися до такого?! Чому не можна зібрати в собі ті крихти від «справжнього чоловіка», які в ньому залишилися, та відпустити Олену, дати їй можливість забути його як страшний сон.

P.S. Можливо, десь є такий закон, що дозволяє чоловікові жити з однією і вірити в те, що паралельно він має право не відпускати іншу?

Анастасія ЯКОВИШИНА