Людмила Коваль – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови, захистила докторську дисертацію. Народилася й зростала у Вінниці. Елегантна й скромна, цілеспрямована, сильна духом, тендітна й жіночна.

Дитинство пройшло в селі з бабусею, дідусем і прабабусею.

Із ностальгією згадую дитинство: смак печеної картоплі, як пасла корову, збирала на лугах різнотрав’я, суниці. Період, який називається «до джерел» і стимулює до життя. Тоді було так добре.

Шкільні роки – це роки становлення й розвитку, оскільки надзвичайно серйозно ставилася до навчання, була відмінницею й головою учнівської ради школи.

Пам’ятаю як взимку збиралися великою компанією й ходили через річку кататися на санчатах і поліетиленових пакетах. Як же було весело.

Вищу освіту здобула у Вінницькому педуніверситеті за спеціальністю «Українська мова, література та зарубіжна література», була активною студенткою, брала участь у всіх заходах: концертах, сценках, вечорах.

І досі згадую своє студентське розчарування, коли вперше прийшла до університету 1 вересня і замість звичного святкового дня, було 4 пари, на яких писали величезні конспекти та все було незрозумілим.

На роботі вимоглива й до себе, й до студентів, однак розуміюча. Принципова, але опираюся на загальнолюдські принципи. Реалізовую на всі сто власні ділові якості. Вважаю, що обов’язково має бути зміст роботи.

Полюбляю подорожувати з пізнавальною метою разом зі своєю сім’єю не лише просторами України, а й за кордоном.

Найголовніше в житті – це сім’я. Це затишок, те місце, де добре, де тебе розуміють, підтримують, де хочеться дарувати любов і її отримувати.

Живу за розпорядком, адже лише так можна встигнути все, чого хочеться.

Захоплююся вечірніми пробіжками, які приносять неабияке душевне задоволення та розслаблення. Ще займаюся йогою й медитацією.

Хотіла б відвідувати курси з астрології.

Як читачу мені до вподоби філософська та психологічна література.

Не люблю перечитувати книги.

Із сучасних авторів полюбляю Люко Дашвар та Ірен Роздобудько.

Усе, що роблю, роблю з емоцією. Я – оптиміст. Живу, відштовхуючись від позитиву, не даю негативним емоціям заполонити власне життя.

Щастя – це, коли щасливі ті, хто навколо мене.

У людях ціную щирість, порядність, відвертість, доброту та працьовитість.

Ніколи не забуду перші хвилини після народження донечки.

Поганий настрій долаю за допомогою дихальної гімнастики чи пробіжки. Або ж слухаю пісні гурту «Nirvanа».

Гроші – це засіб комфортного життя в сучасному світі.

Мрію про мир у всьому світі, адже зараз такий буремний час; щоб жилося комфортно й спокійно.

Пишаюся власними дітьми.

Своїми успіхами завдячую, перш за все, батькам, які завжди допомагали мені, та коханому чоловіку, котрий є моєю опорою і підтримкою.

Робота зі студентами надихає, вчить бути легкою, гнучкою, працювати систематично. Намагаюся запалити вогник в очах спудеїв.

Девіз по життю: Усе має бути в гармонії.

Катерина ЗУЛІНСЬКА