«Їдь, їдь вже, будь ласочка, швидше!» - думаю, стоячи на автобусній зупинці у своєму селі. Нервово виймаю з сумочки мобільний. Він мовчки сповіщає мені, що уже сьома двадцять. І хоча маршрутки їздять кожних 15 хвилин, сонного народу, який мріє потрапити зранку на роботу, на навчання, чи ще куди не-будь, багато.
Лиш автобус показався на горизонті, усі, жмурячись, намагаються прочитати, куди він прямує.
...
Читати далі...
.