Однак усе це не про цьогорічний березень.  Ідеш містом і дивишся:  навкруги снігу намело, ще й зверху посипає. Біло-біло, мерехтить все, переливається, засліплює очі.   Навіть не віриться, що день тому погода була теплою та сонячною. Що не кажіть, а такої засніженої весни ніхто не очікував.  Отакий  сюрприз від погоди!

Прокинулась раненько, ледь розплющила одне око, глянула, а за вікном кружляють білі мухи, летять наввипередки, чіпляються до віконних шибок.  Може ще сплю, а бо ж те все мені тільки мариться з просоння? Потягуючись, відкриваю друге око, ні, таки не сон! Надворі справжнісінький сніговий блюз березневого ранку!

Ех... Люблю весну, навіть незважаючи на такі несподіванки. Та й зрештою, хіба вона визначається показниками термометра? Скільки не рахуй дні до останнього снігу, весна прийде тільки тоді, коли її світло засяє радісним блиском у ваших очах та серці.

Юлія МЕЛЬНИК