Ще з дитинства Новий рік для мене асоціювався з яскравими помаранчевими мандаринами та запашною ялинкою. Подарунки не були такими важливими. Я завжди сиділа біля вікна та чекала, коли до нас додому прийдуть рідні й ми будемо святкувати разом.

Та найбільше пам’ятаю, як з подругою прикрашала ялинку. Це для нас був цілий ритуал. Заздалегідь  вибирали найкращі іграшки і розміщували їх на колючих гілочках. Під ялинкою у нас жили ляльки, які теж проводили з нами новорічну ніч.

Одного разу, дідусь приніс додому дві ялинки, одну ми поставили вдома, інша – залишилася на вулиці. Нам стало її шкода, але іграшок уже не залишилося, більшу частину, як завжди, побили, бо тоді пластмасових не було. Тут у нагоді стала фантазія! З кольорових розмальовок ми повирізали тваринок, а з маминих журналів – усіх світових зірок, щоб також із нами зустріли Новий рік. У свого старшого брата потайки витягла касету з плеєра – гарний був дощик на ялинкуJ Розпакувавши торбинки з цукерками, зробили нашу красуню солоденькою.

На горіхи нам дісталося тільки від брата, але уже після Новорічної ночі. Та гнів його був слабеньким в порівнянні з нашим святковим настроєм!

Тетяна КОНДЕЛЬ