Одного разу кореспондент нашої газети зібрала всю волю в кулак і пішла запитувати в студентів нашого міста: чи є нахабство складовою успіху? Що з цього вийшло, читайте далі.

Оксана Батюк, ВДПУ, 4 курс:

– У своєму житті робила багато нахабних вчинків, що зазвичай залишало небажані наслідки! Нахабство часто ототожнюють із хамством. Доля правди в цьому таки є! Потрібно бути сміливим у своїх діях і вчинках, а не безкомпромісним і впертим! Іноді за надмірну нахабність можуть перестріти в темному під’їзді. Там точно забудеш, що це таке! Не варто запитувати, звідки це знаю.

Леонід Неруш, ВДПУ, 2 курс:

– Нахабна людина не думає про інших, ставить свої потреби на перше місце. Мені нахабство допомагало в деяких ситуаціях, але шкоди це нікому не завдавало. Головне знати міру!

Юрій Кушніренко, Вінницький коледж НУХТ, 3 курс:

– Усе частіше чую, як звідусіль лунає фраза: «студентство знахабніло», але я вважаю, що нахабство – це риса характеру не якоїсь окремої частини суспільства, а людей, які не поважають у першу чергу самих себе.

Юлія Гончаренко, ВДПУ, 4 курс:

– Щастя – річ суб’єктивна, але прирівнювати його до низького поняття, як нахабство, було б просто несправедливо. Нахабство – якість людей, які звикли, незважаючи ні на що, отримувати бажане. Щастя є процесом творення, в якому завжди присутні стосунки людей. Воно їх об’єднує, нахабство ж навпаки – розводить шляхи.

Юрій Козоріз, ВТЕІ КНТЕУ, випускник:

– Хотів відповісти оригінально й креативно, але не склалося! Можу сказати лише те, що бути хорошим і пухнастим не актуально, бо «заклюють» або«витруть ноги». Дорогу – нахабній молоді!

Людмила Журавська, Вінницький коледж НУХТ, 2 курс:

– Нахабство – третє щастя, після кохання! А перше – це скорочені пари!

Марія Сироватень, ВДПУ, 2 курс:

– Чула вислів «Не родись красивим, а родись нахабним». Посміялася й забула. Нахабство – це не риса характеру, а власний вибір щодо інших. У деяких ситуаціях не обійтися без так званого «другого щастя». Пам’ятайте: нахабна людина ніколи не стане авторитетом!

Анна Шураєва, ВДПУ, 2 курс:

– У житті бачила та чула багато історій пов’язаних із нахабством. Вважаю, що це негативна риса, адже нахабна людина поводить себе так, ніби центр Всесвіту: все найкраще має неодмінно дістатись їй і байдуже, яким шляхом. Люди своєю нахабністю і зухвалістю «ідуть по головах інших». Здається, що в них немає совісті. Проте, як не дивно це робить життя простішим і щасливішим.

Ольга Масняк, ВДПУ, 4 курс:

– Вважаю, що необхідно знайти золоту середину. Не нахабніти, але й не забиватися в куточок, чекаючи своєї черги, яка може й не настати. Уміти заявити про себе, не втрачаючи поваги серед одногрупників та викладачів – от чого прагну. Боротися за своє, не відбираючи чужого. Сміливість – це друге щастя.

Отак мала нахабство запитати в людей про нахабство (тавтологія, проте без сумніву скидається на реальність). А можливо, мала сміливість! Головне – бути щасливими незалежно від того, чи маєте якісь окремі риси характеру, чи ні. Щастя – у вас самих!

Ірина ПАЛАМАРЧУК