Ні для кого не таємниця, що журналісти – згуртована, товариська і своєрідна автономна республіка нашого університету. Тож для подальшого скріплення цієї дружби та прийняття до журналістської братії нової зміни – першокурсників – зібралися викладачі та студенти до Меджибожа Хмельницької області на екскурсію до Державного історико-культурного заповідника, розташованого у місцевій фортеці.

Вранці 22 вересня усі як один озброєні фотокамерами (хтось планував підготувати фоторепортаж чи просто поповнити гарними знімками особистий альбом), а дехто із блокнотом і ручкою (перед такими поставили редакційне розвідувальне завдання викрити усі військові й невійськові таємниці Меджибізької фортеці), зі співами та гарним настроєм вирушили в дорогу. Уже маючи у своєму складі «кардинала» – викладача Сергія Гальчака, дорогою підібрали «заблукалого генерала» –  завідувача кафедри журналістики Віталія Гандзюка, «офіцера та сержанта» – викладача Уляну Колесніченко та лаборанта Ірину Стародєдову.

Фортеця зустріла гостей сірою таємничістю, яка дещо розтанула невдовзі, після розповідей екскурсоводів. Студенти відвідали шість музейних залів: «Меджибіж від найдавніших часів до ХVI ст.», «Історія міста XVII – поч. XX ст.», «Фрагменти інтер’єру міщанської кімнати», «Предмети ковальства та гончарства», «Народне ткацтво» та «Іконопис». Особливо вразили усіх ікони «Цар Слави» та «Богоматір – опоручниця Ісуса», адже з якого б боку їх не оглядали, святі все-одно дивилися в очі спостерігачам. Охочі побували також у виставковій залі національної етнічної вишивки.

А потім розбрелися по дворах та валах фортеці фотографуватися. Напевно, кожен камінь побував того дня в об’єктиві чиєїсь камери. Живий інтерес юних журналістів провів їх усіма дозволеними та недозволеними закутками меджибізької пам’ятки. Кожен загорівся творчою іскрою, споглядаючи неповторні панорами містечка з висоти 12-поверхового будинку – це найбільша вежа фортеці. Пошуки гарних кадрів супроводжувалися дотепними жартами, груповою фотозйомкою, смішним позуванням перед камерами, невимушеними дружніми розмовами та щирими усмішками. Цього дня народилося багато нових студентських історій, про які зі сміхом ще не раз згадуватимемо. Журналісти залишали фортецю із повними скарбів фотоапаратами та чудовим настроєм.

На межі Хмельницької та Вінницької областей автобуси зупинилися і випустили своїх пасажирів на коротенький пікнік, під час якого Віталій Гандзюк запропонував назвати 22 вересня Днем журналістського братерства, таким чином давши початок ще одній традиції. Пропозицію схвалили.

Антоніна БАСЕНКО