– Дейл, ти що татуху вирішив зробити? І ще наших читачів підбиваєш?

− Ну, я поки думаю над цим. А ти хіба не знаєш про тату, яке нещодавно зробив собі Роккі? Це він мене «надоумив» на цей божевільний крок.

− Та ви всі мабуть подуріли з цими наколками. Це ж насправді серйозна штука. Ти що не дивився фільм «Татуировщик»?

− А що тут серйозного? Подумаєш, якийсь безневинний напис чи малюночок.

− Татуювання не таке вже й безневинне, як здається на перший погляд. Воно має свою історію та властивості, які потрібно знати тим, хто на це зважився. Інакше – можна нашкодити своєму життю та здоров’ю.

− Що, серйозно? Вперше чую про таке.

− М-да… я зрозумів, для тебе та для «непосвященных» читачів це ж як китайська грамота. Тому спеціально для вас накопав трохи інфи в неті. Отож читайте і просвітлюйтесь!

Тату − термін, запозичений з полінезійської мови; на діалекті Таїті слово «татау» означає «малюнок». Історія татуювання як малюнку на шкірі починається приблизно в епоху Льодовикового періоду. Вони могли відображати належність до певної особливої групи, наприклад, воїнів, або становища в сім'ї, як у японських народностей. Серед європейців і слов'ян татуювання було дуже поширене як метод прикраси свого тіла.

У Японії до 500 року прикраса тіла татуюванням була привілеєм імператорів, пізніше воно перетворилося на декоративне мистецтво. Проте з часом мистецтво тату стало символом злочинного світу. У Древній Японії чоловік з татуюванням був «персоною нон грата»: його виганяли з сім'ї і суспільства, прирікаючи на повну ізоляцію.

− Чіп, я теж не такий вже далекий у цій темі. Особисто мене найбільше вразила історія самоанців. Адже полінезійські аборигени із острова Самоа (Австралія) до цього часу вважають, що нема нічого на світі більш непристойного за «голе» (тобто без татуювань) тіло. Тому «розписують» себе із голови до п’ят. Вони вважали, що татуювання захистять їх від злих духів. Татуювання ставали знаками племені, роду, касти, тотему, а орнамент, набитий на тілі батька, переходив до сина. При посвяченні юнаків у мужі татуювання використовували як тест на стійкість.

− Отож, ти тепер зрозумів, що тату не така вже й легковажна річ. Знавці радять при виборі узору для татуювання бути обережними, бо, малюнок може нести таємниче послання. Тому в цій справі поспішати не варто, бо як мінімум, можна знеславитися. До прикладу один чоловік зробив «дуже гарне» кольорове татуювання − «гарну квітку» із зеленим листям. З’явившись з таким «понтом» на пляжі, не мав відбою від незнайомців із нетрадиційною для нормальних чоловіків сексуальною орієнтацією...

− Вибираючи малюнок для нанесення, порадьтеся зі спеціалістом. Деякі символи винятково «чоловічі» або «жіночі», декотрі мають власну «потаємну» історію і можуть вас скомпрометувати. Наприклад, плющем себе прикрашали італійські кастрати. А ланцюжок довкола передпліччя «видає» лесбіянку... Із кримінальним татуюванням ліпше не бавтеся!

− Так-от, якщо після всього вище сказаного ви все-таки наважилися, як кажуть місцеві священики, «осквернити» своє тіло, то цього гріха в наш час можна легко позбутися. Адже існують різні види татуювань: постійні − завдяки якісному і стійкому ферменту у фарбі можуть зберігатися протягом всього життя; тимчасові («біотату» чи «менді») − створені шляхом нанесення хни дерев'яною чи металевою паличкою на тіло і повністю зникають через 2-4 тижні; косметичні − застосовуються для видалення чи маскування шрамів, вроджених плям чи для нанесення перманентного макіяжу.

− Також пропонуємо вам декілька цікавих фактів, пов’язаних із татуюваннями: католицька церква зовсім не проти татуювань. Зверненим у християнство тубільцям робили татуювання у вигляді хреста або розп'яття для того, щоб вони не могли перейти в іншу віру.

У британській королівській сім'ї татуювання не забороняють. У 1862 році майбутній британський король Едуард VII зробив собі татуювання у вигляді хреста на руці.

Джон Кеннеді звів своє татуювання тільки за наполяганням дружини. У нього на плечі було зображення черепахи, яке означає, що її власник перетнув екватор.

У японських гейш татуювання вважалося одним із п'яти доказів кохання. Чотири інших − це обрізання волосся, написання любовної клятви, обрізання нігтів і, нарешті, відрізування мізинця.

Татуювання робили й аристократи. Наприклад, матері Вінстона Черчілля, Леді Рендолф Черчилль, накололи змію на зап'ясті.

Найдотепніше татуювання зробив під час війни у В'єтнамі один американський призовник − два непристойних слова на ребрі правої долоні. Татуювання було видно, тільки коли він віддавав честь, так що в армію його не взяли.

Також татуювання були в Альберта Ейнштейна, Миколи II і навіть самого Сталіна.

− І на закінчення, останній «вереск» моди − робити татуювання на якомусь дуже вже несподіваному місці: під пахвою, на потилиці, на інтимних місцях. Але варто пам’ятати, що татуювання може викликати залежність. Наприклад, американка Джулія Груз витратила чотири роки та 40 тис. $ задля того, аби покрити татуюваннями 95 відсотків поверхні тіла. Та в Джулії були на те вагомі причини: за допомогою татуювання вона «маскувала» численні виразки, що утворювалися на шкірі, внаслідок хвороби печінки. Та «най татуйованіша» людина у світі − Лаки Даймонд Річ: його тіло повністю покрите татуюваннями, включаючи мочки всередині вух, шкіру між пальцями, повіки і крайню плоть.

− Отож, любі читачі, сподіваємося, що ми вам подали досить інформації з приводу татуювань. Тепер вибір за вами. А що стосується нас, то ми вирішили залишити в таємниці наше рішення.

P.S. «Покажите мне человека с татуировкой, и я покажу вам человека с интересным прошлым.» (Джек Лондон)

Чіп і Дейл поспішають на допомогу

ТАТУЮВАННЯ: ТРАДИЦІЙНІСТЬ, КУЛЬТОВІСТЬ, ЕСТЕТИКА

Скільки людей – стільки й думок. Одні вважають, що татуювання – це красиво, модно та оригінально, а інші ж навпаки – потворно та примітивно. З цього приводу газета «Студентська територія» вирішила поцікавитися думкою місцевих мешканців нашої альма-матер.

Василь Топчій (ІМФіТО, 4 курс):

− Я негативно ставлюся до подібного виду захоплень. У мене немає ніяких надписів чи малюнків. Мені здається, що в житті можна обійтися й без тату, бо вони ніяк не прикрашають особистість. А наносять їх лише для того, щоб виділитися в суспільстві, показати якийсь свій особливий статус, відмінність від інших.

Ольга Якименко (ІФЖ, 1 курс):

− Загалом, мені подобаються татуювання. У мене навіть є декілька знайомих, які їх набивають. Я не проти собі зробити, але вік ще цього поки не дозволяє. Добре, коли це зроблено свідомо та зі змістом, а не згарячу в 16-18 років. Вважаю, що тату краще набивати в більш зрілому віці, коли усвідомлюєш, що воно залишиться на тілі на все життя.

Богдан Дембовський (ІІМ, 4 курс):

− Я розцінюю татуювання як засіб самовираження, компенсації чи приховування зовнішніх вад людини. У культурному аспекті воно втрачає свою цінність, традиційність і культовість, що модифікувало елемент тисячолітньої спадщини в естетику широких прошарків (мас) суспільства, які, здебільшого, не пов’язують татуювання зі смисловим та історичним насиченням. У цьому випадку татуювання є надбанням культури багатьох поколінь та їх визначальною ознакою. Я поважаю інтереси цих груп і моє бачення проблеми є схвальним і безпринциповим. Моя точка зору не радикальна, але є альтернативи, які не залишають «сліду» на тілі та душі.

Сергій Скляр (ІІМ, ОКР «спеціаліст):

− До татуювань ставлюсь позитивно, хоча на собі поки не маю. Хотів би якийсь напис на зап’ясті руки або обох рук. Який саме − ще поки не вирішив, бо питання не стало ребром. Але з іншого боку, в житті трапляються різні ситуації, де тату не є доречним. Наприклад, якщо зроблю «наколку», то не зможу бути донором крові, якщо виникне така потреба. Тому тут потрібно добре подумати, чи воно того варте.

Вікторія Дробаха (ІІМ, 3 курс):

− Татуювання − це ціле мистецтво, а не «наколки», як деякі висловлюються. Ви спробуйте намалювати картину на тілі людини, підберіть фарби, відобразіть усі тіні і лінії, а вже потім кажіть, що це "зеківська" тема. У мене є тату у вигляді двох написів на ногах. На цей крок я зважилася після певних життєвих труднощів, про що зовсім не шкодую. Татуювання − це доповнення мене, відображення мого внутрішнього світу. І я не збираюся зупинятися. Вже дуже скоро буду бити ще одне, а до літа планую зробити, як мінімум, три тату.

КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ

 Про тенденції  в моді татуювання серед студентства розповідає майстер цієї справи Сергій ОНІКА:

– Більшість із моїх клієнтів – студенти. Дуже багато веселої студентської братії хоче мати унікальний малюнок на тілі. А от з фінансами у вашого брата не дуже =). Тому й обирають ескізи для татуювань не дуже складні, у межах своїх матеріальних можливостей. Щодо моди на певні візерунки – татуювання повинно бути неповторним!   

 Хлопців та дівчат серед охочих мати татуювання приблизно порівну. Це мистецтво не має гендерних упереджень. Однак розмальовують своє тіло не лише студенти. Найстаршим клієнтом був чоловік, якому виповнилося 65 років! Ось такий молодий душею дідусь.

  Інколи доводиться переконувати людину не набивати те чи інше татуювання. Кожен випадок унікальний. Отож, перш ніж наважитися на такий крок, добре подумайте!

Юлія ГОРДІЙЧУК